Ми маємо якісний телевізор, який в аналоговому варіанті безкоштовно і гарно приймав 35 українських каналів. Коли аналогову трансляцію ліквідували й екран згас, ми клюнули на пропозицію однієї з фірм, яка за тисячу гривень обіцяла безплатний прийом 35 цифрових українських каналів. Ми й гадки не мали, що в цю кількість не потрапить УТ–1, який ми дивилися найчастіше. Отож ми почали шукати спосіб поновити його. Спочатку в інтернеті зайшли на сайт УТ–1, але там нічого не було про супутникову трансляцію, не було навіть жодного довідкового номера телефону. На щастя, адреса УТ–1 там була, і я поїхав туди особисто...

Важко погодитися з наступним: Україною, як у тоталітарні часи, правлять партія чи партії. Уряд очолює партійний лідер, Верховна Рада — конгломерат різних партій та блоків, які часто–густо захищають не державні інтереси, а вузькопартійні. Власні, шкурні справи народних (!) обранців не сприяють тому, щоб зробити щось корисне для народу, який їх обрав.

Мене не дуже здивував хамський (іншого слова не доберу) вчинок прем’єра «дружньої» держави в Ялті. Це ж треба — приїхати в гості й обхамити хазяїв. Маю на увазі його вислови про краватки.

Україна — це вінок із рути, над якою світять заплакані зорі. Так писав Степан Васильченко в повісті «В бур’янах». Гірко думати, що навіть зорі плачуть над нашим народом. Чому так багато недобрих, лукавих людей, що всю свою лють і ненависть спрямовують на тих, хто любить свій край? Чому вони такі жорстокі щодо нашого Президента? Відповідь коротка і ясна. Духовність, саме духовність їм на заваді. Президент Ющенко щирим серцем і душею старається повернути нам ту людську пам’ять, влити в наші душі світло правди, любові й добра. А ті, в кого немає нічого святого, не тіштеся награбованими грошима, з собою в могилу їх не заберете, візьмете тільки зневажливе слово, яким охрестить вас народ, — «окаянні». З тим прийдете на суд Божий.