«Халіфат» на час виборів?

03.12.2009
«Халіфат» на час виборів?

Членами екстремістських організацій часто є навіть жінки. (Фото з сайту shalygin.ru)

Викриття і затримання кримськими правоохоронцями у жовтні аж п’ятьох прибічників екзотичної, але по своїй суті ультрарадикальної ісламістської організації «Ат–Такфір валь–Хіджра», які в своїй «криївці» неподалік Сімферополя зберігали бойову зброю, екстремістську літературу і начебто готували «джихад» на лідерів Меджлісу, дали поштовх черговому інформаційно–аналітичному сплеску. Чому черговому, бо вперше, пригадую, тему проникнення на Кримський півострів ісламського фундаменталізму винесли на широкий загал років десять тому. Йшлося про войовничих прибічників ваххабізму, які саме «засвітилися» в подіях на Північному Кавказі, зокрема, в Чечні та Дагестані. Їх і бойовиків з «легкої руки» деяких місцевих політиків одразу ж ототожнили .

 

Ваххабіти, хізби, такфіри

І пішли тоді гуляти в спраг­лих до всіляких сенсацій медіа розлогі «ексклюзиви». Надто у виконанні балакучого лідера місцевих «червоних» і доктора історії Леоніда Грача (певний час він, як відомо, числився професором тутешнього медичного університету. — Авт.). Для прикладу процитую кілька його «пасажів»: «Ті, хто ще вчора воював проти російських військ, сьогодні спокійно ходять по Криму, засмагають, лікуються... На знаменитій горі Ай–Петрі з’явився табір бойовиків... Ваххабіти збираються й у Форосі, неподалік колишньої дачі Михайла Горбачова, й у Сімферополі. Нерухомість оформляють на підставних осіб». Проте місцеві правоохоронці раз по раз заспокоювали народ, надто про польовий вишкіл бойовиків у кримських горах. Оскільки жодних підтверджень цим вигадкам справді не було, з часом розмови про ваххабітів зникли так само, як і з’явились.

Згодом, у 2003 році, якраз у розпал відомої збройної операції армії США «Свобода Іраку», у Криму заговорили про нову загрозу — хізбів, себто прибічників ісламської політичної партії «Хізб ут–Тахрір» (з арабської перекладається як «Партія ісламського визволення»). Хоча це утворення начебто не має нічого спільного з екстремізмом чи тероризмом і, нагадаю, представлене легітимними осередками у 40 країнах світу, (заборонене тільки у Німеччині — за декларований антисемітизм — Росії, Узбекистані та деяких інших країнах. — Авт.). Воно обстоює ідею відродження ісламського способу життя «шляхом встановлення ісламської держави Халіфат». Причому не насильницькими методами, якщо, звичайно, вірити заявам лідерів партії.

Кримські ж хізби, приміром, через малочисельну сімферопольську автономну мусульманську громаду «Давет» (нині саме це «потягнуло» на позов до місцевого суду про скасування реєстрації громади. — Авт.) проводять відкриті прес–конференції, розповсюджують релігійну літературу — словом, всіма способами намагаються навернути одновірців у свою «секту», як однозначно висловлюється щодо подібних громад тутешній муфтіят. Мовляв, від хізбів одна лише шкода, бо вони створюють у мусульманському середовищі сум’яття і напруження. Тому Духовне управління мусульман Криму і Меджліс продовжують заявляти про принципове несприйняття їхній «розкольницьких» ідей.

І от тепер звідкись виринули такфіри — люди, озброєні не тільки Кораном, а й обрізами, «калашами» і «поясами шахіда». Щоправда, у «класичному» тероризмі на теренах Криму вони поки що не помічені. Принаймні ті троє, на яких «випадково» наштовхнулись двоє братів–мисливців у лісосмузі у Сімферопольському районі. І ті двоє, котрих згодом, 23 жовтня, «накрили» за місцем проживання під час спільного антитерористичного навчання «Легіон». Нині ця п’ятірка, як повідомив мені керівник відділу зв’язків із громадськістю кримської міліції Олександр Домбровський, продовжує перебувати в слідчому ізоляторі. За його словами, трьом першим інкримінується викрадання худоби (зафіксовано п’ять таких епізодів. — Авт.) і незаконне зберігання мисливських обрізів і нагана, двом іншим — автомата Калашникова і набоїв. Ці двоє раніше «засвітились» у місцевій пресі — 48–річний ідейний провідник релігійного руху «Ат–Такфір валь–Хіджра» Амет Еміралієв на прізвисько «Ахмед–телемайстер» із Бахчисарайського району та ще один його сподвижник, який до того ж підозрюється у замаху на вбивство імама сільської мечеті в Бахчисарайському районі Арсена Джелілова 18 травня 2008 року, себто в чергові роковини депортації з Криму кримських татар. Але, можливо, невдовзі офіційне звинувачення щодо них, уточнив Домбровський, буде перекваліфіковане, позаяк слідство ще триває.

Удавані загрози?

Визнаним фахівцем з ісламу у Криму вважається заступник голови республіканського комітету в справах релігій Айдер Булатов. До речі, саме він півтора року тому першим публічно заявив про появу на півострові послідовників такфіровського руху. Проте Айдер Аметович сьогодні не схильний вбачати в цьому якісь незворотні загрозливі тенденції. «Я вважаю, — каже пан Булатов, — що побоювання щодо цієї радикальної організації дещо роздуті. Так, радикалізовані ісламісти у нас зустрічаються. Одначе це дуже неадекватні люди, які, власне, можуть бути присутніми в будь–якій конфесії. Це одиниці, троє–п’ятеро осіб — не більше. У них в Криму немає соціальної бази, підтримки. Адже більшість кримських татар навіть не дотримуються по–справжньому основних канонів ісламу. А такфіри саме переслідують і карають тих, хто від нього відійшов, тож їм, по суті, доведеться мати справу з усім кримськотатарським загалом. Правоохоронці стверджують, що у виявленому ними схроні прибічників «Ат–Такфір валь–Хіджра» поблизу села Чистенького знайшли екстремістську літературу. Хоча, за моїми даними, той схрон використовували для зберігання розділених туш краденої худоби. Щодо літератури, то до забороненої вона не належить. Я знаю службовців, які зберігають у шухлядах «Майн кампф». Вона ж вільно продається! Повідомлялось також, що затримані вербували людей у свою організацію. Сумніваюсь, що освіта вісім класів це їм дозволяла. Та й зброя у них — якісь обрізи дідівських берданок, перемотані «ізолентою». Навряд чи з неї бодай можна було вистрілити. Певен: у викритому такфірі опинились не стільки носії ісламу, скільки уламки етнічних кримінальних угруповань. Свої правопорушення вони елементарно прикривали ісламськими лозунгами. Їх, звичайно, потрібно ізолювати від суспільства. Гадаю, про всіляких екстремістів ми забудемо вже після січня 2010 року — ісламський фактор просто використовують перед виборами».

Місіонери працюють

Як відомо, під один «гребінець» правоохоронних структур потрапила і вищезгадана «Хізб ут–Тахрір» — релігійно–політична організація. Конкретного криміналу їй не приписують, але небажаним (з огляду на збереження міжконфесійного статус–кво і спокою взагалі) елементом все ж вважають. Мовляв, радикалізм для неї характерний. Насправді ж хізби можуть вдатись до крайнощів лише в умовах жорсткого авторитарного режиму в державі, міркує пан Булатов. І наводить приклад деяких пострадян­ських середньоазіатських республік, де ця релігійна партія перебуває поза законом. За зберігання літератури «Хізбут–Тахрір», наприклад, в Узбекистані «світить» аж сім років в’язниці. «Ця партія, — продовжує Айдер Булатов, — модерністська течія в ісламі. Багато її ідей носять утопічний характер, зокрема, щодо будівництва всесвітнього Халіфату. Як відомо, цю ідею не обстоюють навіть у тих країнах, де майже все населення сповідує іслам».

За словами мого співрозмовника, сьогодні у Криму функціонують аж 336 мусульманських громад, що офіційно підпорядковані Духовному управлінню мусульман Криму. Ще 47 зареєстровані як автономні. І в тих, і в інших є прихильники і «Хізб ут–Тахріру», і турецьких орденів, і салафістської течії. Така яскрава релігійна палітра — результат кількарічної місіонерської діяльності представників сусідньої Туреччини і країн арабського Сходу, які допомагають кримським татарам відроджувати іслам (до речі, за їхньої підтримки на півострові зведено понад 80 мечетей. — Авт.). Український півострів став для них неораною «цілиною». І в цьому, мовляв, немає нічого небезпечного чи протиправного. Колись депортований народ повертається до своїх духовних першоджерел…

 

ДОВІДКА «УМ»

«Ат–Такфір валь–Хіджра» (перекладається як «звинувачення у невір’ї і відхід від суспільства») — має спільні з сумнозвісною «Аль–Каїдою» корені — організацію «Братів–мусульман». Після 11 вересня 2001 року, як відомо, Держдепартамент США заніс такфірів до списку терористичних організацій. На їхньому рахунку, як повідомлялось у ЗМІ, вбивство президента Єгипту Анвара Садата у 1981 році, ще раніше — викрадення і вбивство шейха цієї арабської країни Мухаммеда Хусейна ад–Дахабі. Усім їм радикали оголосили такфір, тобто звинувачення у зраді ісламу.

 

ДО РЕЧІ

Головне управління МВС У Криму порушило кримінальну справу за фактом створення організації «Ат–Такфір валь–Хіджра», що нібито готувала замах на голову Меджлісу Мустафу Джемільова. Як повідомляють «Українські новини», справу порушено за статтею про створення злочинної організації.

  • «Термінатор» згадав усе

    Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>

  • Кримінальний талант

    Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>

  • Шанс для невинних

    Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>

  • «Хорте», тримайся!

    Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>