У Європейського Союзу відтепер є Основний закон. Учора набула чинності Лісабонська угода — замінник Конституції для 27 країн–членів ЄС. Згідно з цим актом, запроваджуються дві нові ключові посади — президента Євросоюзу та глави зовнішньополітичного відомства. Але головне, що документ має на меті спрощення процедури ухвалення рішень у рамках Європейського Союзу та підсилення його ролі у світовій політиці.
Офіційні урочистості з нагоди «інавгурації» Лісабонської угоди відбулися вчора в місті, від якого вона отримала свою назву. Саме в Лісабоні, столиці Португалії, два роки тому ухвалили рішення про розробку та запровадження в життя цього засадничого документа.
І якщо лісабонські урочистості пройшли майже непоміченими для більшості мешканців Євросоюзу, то сама угода, без сумніву, вплине на життя і ЄС, і світу загалом. Але почуття радості для лідерів Європи, які зібралися на святкування в португальській столиці, перемежовувалися з тривогою з приводу того, який практичний вплив матиме Лісабонська угода на життя окремих країн. Керівники держав–учасниць ЄС побоюються, що бюрократичний Брюссель відтепер отримує занадто багато повноважень.
Лісабонська угода має спростити управління об’єднаною Європою за рахунок позбавлення країн ЄС права вето на рішення в деяких дуже важливих галузях. Зокрема, в боротьбі з кліматичними змінами, питаннях енергозабезпечення та термінової допомоги — загалом понад 40 сфер, у яких для ухвалення рішень надалі вистачить кваліфікованої більшості голосів. Повна згода всіх 27 країн–членів відтепер буде необхідна лише для ухвалення рішень із питань оподаткування, міжнародної політики, оборони, культури та соціального захисту. Відтак частина країн, особливо менших за кількістю населення, втратить ту силу голосу, що була досі.
А з 2017 року розпочне діяти винятково принцип так званої подвійної більшості, згідно з яким при ухваленні рішень перевагу матимуть більші за чисельністю населення держави.