Усіх у Дніпро?

До «України молодої» звернулися представники бази відпочинку вчителів «Дніпро», яка має територію майже два гектари і знаходиться на мальовничому березі Дніпра неподалік Черкас. Вчителі заявляють, що міська влада кинула колись напризволяще цю базу, а тепер вирішила забрати у них будиночки, які вони збудували там власноруч.

«Нам кажуть, що ми тут на пташиних правах»

«Десять років тому мій чоловік працював головним інженером в управлінні освіти. Тоді ми й одержали дерев’яний будиночок на базі відпочинку «Дніпро». В ньому все прогнило. Своїми руками і власним коштом ми його перебудували. А тепер нам кажуть, що ми тут на пташиних правах», — обурюється черкаська вчителька Олена Яценко.

Учителі, котрі мають будиночки на цій базі, розповідають, що базу створили ще в 70х роках минулого століття. Одну частину дерев’яних «фінських» будиночків зводили за рахунок шкіл, другу — власним коштом педагогів із дозволу управління освіти та профспілки. Уже в самостійній Україні профспілка через безгрошів’я припинила фінансувати вчительську базу, і згодом усе майно, що там було, кудись зникло. Після цього путівки вчителям припинили продавати. На базі почалася розруха. До таких негараздів додався і природний катаклізм — буревій. Він залишив базу відпочинку вчителів без світла.

Міське управління освіти, стверджують педагоги, всі ті проблеми ігнорувало. Це стало останньою краплею, яка переповнила чашу терпіння і змусила педагогів згуртуватися та діяти. Так на базі створили дачний кооператив. На зібрані кошти його члени встановили трансформатор і вирішили проблему з електропостачанням бази. За свої кошти вчителі утримували та облагороджували територію дачного кооперативу, не давши їй занепасти: платили охороні, завозили пісок, облаштовували дитячий майданчик, вивозили сміття, ремонтували огорожу.

«Міськуправлінням освіти тоді керував Анатолій Депутат, і він не заперечував, щоб учителі власними силами утримували базу відпочинку, оскільки в освіти на це грошей не було», — додає голова кооперативу Олександр Марченко. Він каже, що зі Свидівською сільською радою кооператив підписав угоду про спільну діяльність: сільрада дозволила кооперативу одержати свідоцтво на право власності на майно дачного кооперативу. Потім сесія сільради скасувала дер­жавний акт на оренду землі освітою, а дачному кооперативу «Дніпро» дала згоду на відведення землі, на якій стоять будиночки.

Долари муляють очі

Після того, запевняють учителі, й розпочалися всі їхні біди. Міська влада вирішила повернути базу відпочинку і звернулася до суду. Педагоги переконані, що владу цікавить земля бази, яка оцінюється приблизно у 2 млн. доларів і, звісно, декому муляє очі.

За словами Олександра Марченка, в судах нині два позови від влади міста про незаконність отримання дачним кооперативом майна та про скасування Свидівською сільрадою дер­жавного акта на оренду землі міською освітою.

У міській раді Черкас пояснюють, що людей свого часу «увів в оману колишній керівник міськуправління освіти Анатолій Депутат, який одноосібно розпоряджався майном громади». Будиночки там поділили, а землю, що була у віданні Свидівської сільради, відвели приватним особам. Нині там, запевняють у міськраді, всім керує громадська організація, «до якої міські освітяни не мають жодного стосунку». Тож судові процеси є справедливими.

«Міська влада планує повернути цю базу у комунальну власність міста й використовувати її за призначенням, як базу відпочинку вчителів. Не окремих двадцяти вчительських родин, а всіх учителів міста», — говорить «УМ» черкаський міський голова Сергій Одарич. За його словами, на базі відпочинку дерев’яні будиночки поступово замінять на сучасні.

У такі обіцянки влади вчителі з дачного кооперативу не вірять. Вони кажуть, що влада забирає у них «останню радість», бо серед членів кооперативу — 62 учителі, чимало з яких заслужені й уже пенсійного чи передпенсійного віку, тож придбати інші дачі вони не у змозі. Отож педагоги заявляють, що здаватися не збираються і не дозволять знести бульдозерами їхні будиночки.