На славу Ярослава

«За правила, меморіальну дошку можна встановлювати, коли минуло десять років від смерті людини, але нам дозволили як виняток», — ділиться Людмила Стельмах, вдова письменника, який загинув у ДТП 4 серпня 2001 року. Інакше не могло і бути. Ярослав Стельмах, син Михайла Стельмаха, був відомим драматургом, чиї п’єси та переклади залучали до своїх репертуарів театри колишнього Союзу, а потім незалежної України (згадаймо його «Привіт, Синичко!» чи «Синій автомобіль»). Меморіальну дошку, кошти на яку дали меценати, встановлювали минулої п’ятниці — у супроводі дрібного листопадового дощу, легкий сплін від якого намагався перебити муніципальний оркестр Києва. Біля дому під №8 на Печерському узвозі зібралося чимало люду, підходили навіть ті, хто прямував до метро: там надов­го не затримували. Людмила Стельмах переконана, що такі події вшанування — якою би дорогою нам не була пам’ять про людину — не повинні бути довгими та занудними.

«Зустріч у Театрі Франка також буде недовгою і симпатичною. Приходити можуть усі — вхід вільний», — анонсує вона творчий вечір, що почнеться у столичному театрі в день народження драматурга, 30 листопада, о 19.00. Вестимуть його Микола Жулинський, голова Фонду Михайла і Ярослава Стельмахів, та Інна Капінос, актриса Театру Франка, а виступатимуть ті, хто близько знав письменника — Богдан Ступка, Іван Драч, Лесь Танюк, Діана Петриненко.