Дивлюсь на пса, як у дзеркало?

      Учені з Університету Каліфорнії в Сан-Дієго провели дослідження, щоб довести або спростувати існуюче уявлення про те, ніби собаки та їхні господарі часто схожі зовні. Психологи Ніколас Крістенфельд і Майкл Руа окремо сфотографували 45 псів і стільки ж їхніх хазяїв, а потім попросили, щоб 28 «суддів» (студенти-добровольці) наздогад співвіднесли людей із тваринами. Потім учені вирахували відсоток збігів. Той або інший собака розцінювався Ніколасом і Майклом як схожий на власника, якщо понад 14 суддів правильно вибирали пару.

      У підсумку не знайшлося жодного свідчення будь-якої подібності між господарями та «дворнягами». Тобто поява подібності, про яку часто говорять, не може бути пов'язана з часом, що його собака й людина провели разом.

      Але коли дослідження звернулося до пар господарів і їхніх породистих собак, 28 суддів відгадали правильний зв'язок аж у 16 з 25 випадків!

      Хоча організатори досліду мають окрему думку щодо цього. Оскільки зовнішність дорослого породистого собаки може бути передбачена ще при народженні, є припущення, що власники мали тенденцію підсвідомо обирати саме тих псів, які певною мірою схожі на них самих. Це, до речі, в дечому нагадує схожість багатьох подружжiв. Здається, що, як і у «відборі» рідної душі, люди обирають істоту, схожу на себе, і з середовища собак, вважають експериментатори.