Форум як профанація демократії

      Балачки про конституційну реформу нарешті доїхали й до Києва. Учора у столиці відбувся «центральний» громадський форум на підтримку Конституційної реформи, який зібрав у Палаці культури «Україна» 3 тисячі 17 делегатів (це за офіційними даними). Цей урочисто-помпезний захід став апофеозом всенародного «одобрямсу», висловленого «реформаторським» починанням Кучми й Ко. «УМ» уже розповідала про подібні заходи, які протягом минулого року пройшли в усіх районах та областях України. Спершу ці форуми, учасниками яких були переважно «правильні» делегати, відібрані адміністраціями, висловлювали підтримку законопроекту Президента. Про нього зараз уже й не згадують, а тоді ідею розділити парламент України на дві палати й одночасно проводити вибори глави держави і Верховної Ради делегати подібних зібрань зустрічали бурхливими оплесками. Потім, щоправда, з'ясувалося, що дарма старалися — Кучма відкликав свій проект, і форумівцям довелося терміново переорієнтуватися на нового президентського «фаворита» — так званий «законопроект Медведчука—Симоненка—Мороза».

      Не варто забувати і про те, що попри однозначну «установку» на «висловлення народної підтримки» деякі районні форуми ухвалювали далеко не такі резолюції, яких чекали від них адміністрації, котрі ініціювали ці заходи. Що, проте, анітрохи не заважає центральним телеканалам захоплено розповідати про те, як усі до одного регіональні зібрання одностайно розмріялися про реформування політичної системи на благо Вітчизни, читай — Банкової та її сателітів. Що ж до «найголовнішого» форуму, то напередодні його проведення в українському політикумі вперто курсували чутки про те, що самим лише захватом з приводу потенційного реформування роль його тритисячної аудиторії не обмежиться — мовляв, однією з цілей цього заходу має стати висунення єдиного кандидата від провладних сил на президентські вибори. А якщо не висунення, то принаймні пропозиція висунути, наприклад, Віктора Януковича. Не дарма ж Прем'єр-міністр за день до того рвонув до Росії — дехто з політологів одразу ж припустив, що Янукович поїхав на «оглядини». Хоча ті ж експерти при цьому стверджують, що РФ далеко не в захваті від політики головного українського урядовця й особливої довіри до нього в російських колах, м'яко кажучи, не відчувається.

      Зрештою, журналістсько-політикумівське «радіо» передавало й інші припущення — за інформацією з деяких джерел, зал «України» міг «упасти в ноги» й самому «цареві-батюшці» Леоніду Даниловичу з проханням посунути в президенти утретє. Усе одно Конституційний Суд дозволив, а окрім тебе, батьку, більше ж нікому... Але на той час, коли верстався цей номер, форум іще тривав, тож чи висловлювалися на ньому якісь «президентські» (в плані виборів) ініціативи, було невідомо.

      Тим більше що організатори поважних зборів потурбувалися про безпеку їхніх учасників (серед яких прогнозували і Президента, й Прем'єра) не на жарт. Уже при виході з метро на станції «Палац «Україна» здивовані пасажири, які, на свою біду, були не в курсі урочистої події, впиралися у залізну огорожу, з-за якої «порушників конвенції», котрі намагалися прорватися далі, суворо «обламували» міліціонери. Подібні залізні щити стояли й на всіх можливих підступах до «України». Хтозна, чи то влада боїться свого народу, чи просто оберігає делегатів «свого» форуму від альтернативної думки з приводу реформи. А її, як з'ясувалося, таки намагалися висловити окремі незгодні. Як повідомляє прес-служба ВМО «Надія України», представників молодіжних організацій, що пікетували «культурний» палац, оточили кілька десятків осіб у цивільному і заблокували у підземному переході. «Надіївці» стверджують, що то «представники міліції та спецслужб таким чином намагалися зірвати роздачу листівок примусово зігнаним владою учасникам так званого «Громадського форуму демократичних сил».

      А доки охоронці «фортеці «Україна», оточивши місце проведення форуму щільним ланцюгом, мерзли під пронизливим вітром, у теплому залі голова оргкомітету «фестивалю», чи то пак «форуму», академік Василь Тацій  запевняв слухачів, що «реформа не тільки назріла, а й перезріла», що це питання зараз «є основним і відкладати його недоцільно» тощо. А, скажімо, лідер фракції Соціал-демократичної партії України (об'єднаної) у Верховній Раді Леонід Кравчук висловив упевненість, що Всеукраїнський громадський форум «розставить усі крапки й акценти» в питанні проведення політреформи. «Я не хотів би, щоб молоді лідери-революціонери, які постійно роблять випади на адресу України, але при цьому вважають демократичним одержувати заробітну плату від США, учили нас, як жити і як вносити зміни до Конституції, — прорік Леонід Макарович. — Ми йдемо мирним шляхом реформ, дорогою через розум, серце, а не через конфронтацію, ми всіх слухаємо, всіх поважаємо, але робимо те, що вважаємо за потрібне».

КОМЕНТАРI З ПРИВОДУ

Павло Качур, народний депутат, фракція «Наша Україна»:

      — Так званий «Громадський форум демократичних сил», який влада організовує на підтримку своєї політичної реформи, насправді зовсім не є форумом і тим більше не є демократичним. Ніяк не можна назвати демократичним захід, на який за списками, за «рознарядкою» зганяють людей. Коли голови обласних адміністрацій персонально відповідають за те, щоб привезти людей на ці заходи, то зрозуміло, що тут демократією і не пахне. Людей, які сидять у залі під час проведення таких «форумів», використовують як знаряддя імітації. Висловити свою точку зору, не дай Боже, відмінну від думки влади, ніхто не зможе, бо кожен учасник цього заходу перебуває під колосальним пресом контролю та відповідальності за «інакомисліє» з боку Адміністрації Президента.

Євген Червоненко, народний депутат, фракція «Наша Україна»:

      — Ми вже бачили багато помпезних зібрань влади в Українському домі, в інших престижних приміщеннях. Усі вони перетворилися на «мильну бульбашку». Організатори цих з’їздів не розуміють одного: державні службовці, головна робота яких — служити громадянам, з вікон своїх мерседесів не бачать бід народу, а головний їхній гріх у тому, що вони вважають людей бездушним, безвільним електоратом. Насправді громадяни розуміють реальний стан речей у державі, розуміють, хто винний у їхніх бідах, попри «темники» та програму «Проте». Я особисто бажаю успіху учасникам сьогоднішнього зібрання, головна мета яких — не дискусія про те, як покращити життя громадян, а споглядання членів президії з улесливим виразом обличчя. На цьому форумі не буде громадськості, не буде дискусії, не буде правди, а буде чудовий фуршет.