Не укладав угод з власною совістю. Ренесансна чистота художника-шістдесятника Георгія Якутовича
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
Кріс Уейтт — сам собі актор, сам собі режисер. (Фото з сайту bbc.co.uk.)
— Питання «Чому жінки кидають мене?» не та тема, яку чоловіки готові обговорювати прилюдно. Чому ви взялися за неї? Це такий психологічний ексгібіціонізм чи банальне бажання швидкої слави та грошей?
— Так, це банальне бажання (посміхається). Хтось пише про це у ЗМІ, хтось у блогах. Для мене найпростішим шляхом терапії було зняти кіно. Але так тільки здалося, що найпростішим. Я належу до тієї генерації кінематографістів, які можуть просто взяти камеру, просто знімати, а потім викласти все це на YouTube і не замислюватися про наслідки. Коли подивитеся фільм, то побачите, що там більше мазохізму, ніж ексгібіціонізму.
— Цей фільм — слава вже минулого року. Вона прогриміла на фестивалях і в прокаті. Над чим ви зараз працюєте? І чим збираєтеся шокувати публіку?
— Зараз я працюю над особистими стосунками. Крім того, ми пишемо сценарій — це буде не документальний фільм, бо я вже замучився із судами (за даними знімальної групи, Кріс отримав п’ять судових позовів від колишніх подруг, які залишили фільм без цента прибутку. — Ред.). Ми відкрили таку просту річ: якщо змінити імена і вписати їх у сценарій, то позовів уже не буде. Також ми щойно зняли сітком у Росії — російською мовою: J–Factory.
— У фільмі ви не цураєтеся сцен, де постаєте оголеним і не в найкращих ракурсах. Це були спонтанні зйомки чи ви якось до цього готувалися, приміром, раніше знімали хоум–відео?
— Перед зйомками я не знав, що до цього дійде. Продюсери мене запевняли, що певні частини тіла будуть розмиті, але потім вирішили, що натуральні зйомки приваблять більше преси.
— Незважаючи на те, що вас називають генерацією MTV, у фільмі — хороша режисура. Ви маєте якусь кінематографічну освіту?
— Я не ходив до кіношколи. Ми просто багато знімали. В університеті я вивчав філософію — дуже погана дисципліна, бо примушує багато думати. Ще сім років після закінчення ми думали–думали. Потім нарешті вирішили перейти до дії і знімати кіно.
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
У Києві наприкінці травня Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки представив прем’єру вистави «1111. Театр Лесі та Курбаса»» у постановці Андріюса Дарели — сценічного осмислення історії українського мистецького покоління 1920–1930-х років. >>
Уперше почув ім’я критика Ігоря Котика п’ятнадцять років тому – воно опинилося в центрі скандалу, вчиненого «літературними патріотами». >>
У Києві, у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, триває виставка, присвячена 280-й річниці від дня народження іспанського художника Франсіско Гої, яка складається з серії гравюр «Диспаратес» (Los Disparates). >>
У нашій країні дедалі більше уваги приділяють створенню безбар’єрного середовища. >>
Книжка Володимира та Сергія Кампо «Юрій Бадзьо: Філософія антиімперського/антифашистського спротиву України» (Ужгород: Карпати, 2024) фігурувала у тогорічному рейтингу всередині номінаційного списку рубрики «політологія/соціологія/культурологія». >>