Наталія Новак: Ковдра коротка, на всіх не вистачить

20.11.2009
Наталія Новак: Ковдра коротка, на всіх не вистачить

Наталія Новак — член Блоку Кличка і депутат Київради з чималим стажем — бачила на своєму віку не один міський бюджет. Тож головному фінансовому документу цього року вона щиро дивується. Навіть не дивується — обурюється. З представниками Блоку Кличка «УМ» мала «бюджетні» розмови не раз — ця фракція послідовно відмовлялася миритися з грошовими «викрутасами» мера Черновецького. Втім більшість є більшість. Як знає наш читач, Київрада таки проголосувала за бюджет–2009, який розтанув без сліду за дуже короткий час. На черзі — прийняття нового документа. Коли його затвердження матиме місце — невідомо. Новак прогнозує, що станеться це у наступному календарному році. Наразі вона повернулась із засідання бюджетної комісії, де, як завжди, розглядали одне нагальне питання: як ми дійшли до такого фінансового життя. Тож про гроші, яких нема, — наша бесіда з Наталією Новак.

 

Бюджет не виконано й наполовину. Живемо на позиках

— Пані Наталіє, то якими є фінансові підсумки року?

— Остаточні підсумки будуть у березні. А поки що ми отримали виконання бюджету за 9 місяців. І показники дуже невтішні. За всі роки, протягом яких я є депутатом, за весь час існування Київради такого ще ніколи не було. Загальне виконання бюджету становить лише 49,5 відсотка. Тобто за 9 місяців не виконали й половини. Виконання бюджету зі спеціального фонду становить тільки 33,4 відсотка від затвердженого плану. Таким чином, виконання бюджету повністю провалено.

— І як же проіснувати до кінця календарного року і до прийняття нового бюджету?

— На сьогодні нам вистачає грошей тільки на заробітну плату. Та й щоб її виплатити, нам доводиться брати у казначействі короткострокові позики. Це потрібно, аби покрити так званий «касовий розрив» — поки кошти не надійдуть, щоб ми могли платити зарплату. Йдеться, звісно, про бюджетників — учителів, лікарів, працівників культури.

— І це при тому, що дохідна частина закладалася у розмірі 25 мільярдів...

— Знаєте, якби бюджет був малим, довелось би дуже ретельно рахувати кожну копійку і відмовлятись від зайвих витрат. А так програма завелика і вступає в дію суб’єктивний фактор: я як керівник сам вирішуватиму, куди віддати кошти.

Про відсутність штанів і тридцять три інформаційні системи

— Так куди ж вони пішли, врешті–решт, ті кошти?!

— Приміром, заступник Черновецького Басс витрачав кошти на свої улюблені напрями. Ось, дивіться. «Будівництво автоматизованої системи диспетчерського управління електротранспортом» — 6 мільйонів гривень. «Будівництво автоматизованої інформаційної системи керування дорожнім рухом на вулично–шляховій мережі» — майже 30 мільйонів гривень. «Розробка та впровадження автоматизованої системи управління транспортом» — 10 мільйонів. «Будівництво другої черги автоматизованої системи керування дорожнім рухом» — ще приблизно 3,5 мільйона. «Будівництво центру обробки даних комплексної інформаційно–аналітичної системи «Генеральний план міста»... «Будівництво єдиного центру обліку пасажироперевезень»... Разом на подібні заходи витрачено 75 мільйонів.

— Гроші на вітер...

— Водночас усі кияни знають, що призупинено і законсервовано будівництво метрополітену на Теремки. Все було майже готове, а законсервувати — означає згодом витратити втричі більше коштів, ніж це потрібно було б зараз. Ледь–ледь будується Подільський мостовий перехід. Законсервовано «розв’язку» на Московській площі...

— Стривайте, а усі ті чисельні системи — казна для чого потрібні — вони бодай побудовані?

— Невідомо. Відомо, що гроші «отримані та засвоєні». КРУ (Контрольно–ревізійне управління. — Авт.) провело чимало перевірок і зробило масу зауважень, проте кошти як витрачали неефективно, так і продовжують неефективно витрачати — за напрямами, які не є пріоритетними.

— А чому депутати не вимагають детальних звітів по кожному пункту?

— Ми якраз намагаємось це робити. Всі ці автоматизовані системи — річ, може, й корисна, але є така російська приказка: «Без портков, но в шляпе». Це якраз про Київ... Бюджетна комісія вже обговорювала фінансування непріоритетних напрямів і вирішила звернутися до правоохоронних органів.

Поки в Бортничах грім не вдарить, в Києві не перехрестяться

— А з «Київенерго» та «Київводоканалом» місто бодай розрахувалось?

— Частково. За рахунок бюджету. Не погасити заборгованість було неможливо, тому що нас всіх лякали відключенням газу, води, електрики. Але ж це Кабінет Міністрів домовився з Національним банком про рефінансування банку «Хрещатик», і під заставу нашого комунального майна ми отримали у кредит 1,2 мільярда гривень. Але це називається жити в борг, адже кошти доведеться віддавати, ще й з відсотками.

— Так само, як і ті позики, які беруть, щоб видати бюджетникам зарплату...

— З позиками ми поки що справляємось. Але скільки інших нерозв’язаних проблем! Та ж таки Бортницька станція аерації... Ми витрачаємо мільйони на якісь інформаційні системи, а можливий прорив мулових полів і витік фекалій у Дніпро нікого не хвилює.

— Мене хвилює. Лайна нам і так вистачає. А станція аерації не підпадає під державні субвенції, які йдуть Києву на «виконання функцій столиці»?

— Якщо в Бортничах буде аварія, це стосуватиметься усієї України. Але цей колектор міський, тож фінансування його реконструкції має здійснювати Київ. І в той час, як один заступник мера — Голубченко — просить кошти на станцію аерації, інший його заступник витрачає гроші невідомо куди. Це питання пріоритетів і елементарної совісті. Бо кожен тягне ковдру на себе. А коли ковдра коротка, на всіх її просто не вистачить.

— До речі, а чи розглядала бюджетна комісія те, як освоєно кошти, що надійшли в міській бюджет з держбюджету?

— Ці кошти йдуть на певні напрями. Зокрема, на підготовку до Євро–2012. Ці гроші — зі стабілізаційного фонду, але ж проблема ще й у тому, що з міського бюджету вилучають грошей більше, ніж дають. Цього року було безпрецедентне вилучення коштів — 7 мільярдів гривень... Що ж до субвенцій, то оскільки держава їх дає, вона ж їх і чітко контролює. Це винятково цільові надходження, і місто не має права витрачати їх на щось інше. Тобто тут усе більш–менш прозоро.

Колективна безвідповідальність породжує «анорексію» бюджету
і «ожиріння» гаманців

— Пані Наталіє, дозвольте наївне запитання. За цей провальний бюджет і бездарну політику хтось відповідатиме?

— Коли за нереальний бюджет голосує більшість депутатів — це колективна відповідальність. Точніше, безвідповідальність. Бюджет було вигідно роздути так, щоб потім легко ним розпоряджатися: хочу — даю гроші на медицину, хочу — витрачаю на якісь інформаційні системи. Хто відповідає? Звісно, в першу чергу — мер. Подобається це йому чи ні.

— Чи будуть враховані цьогорічні помилки при складанні бюджету–2010?

— Влада не змінюється. Вона прийшла наповнити свої гаманці та кишені — то хто ж буде займатися роботою над помилками? Проте навряд чи ми скоро отримаємо бюджет. Кабінет Міністрів уже видав відповідну постанову.

— Тобто?

— Місцеві бюджети затверджують після того, як прийнято державний бюджет. Очевидно, що уряд не розраховує на його прийняття до кінця поточного року. Ще 29 жовтня нам надійшла Постанова Кабінету Міністрів № 1181 «Про заходи щодо забезпечення виконання державного бюджету в 2010 році». Тобто йдеться про те, що новий бюджет можуть і не прийняти.

— І що в цьому випадку робити? Що каже Кабмін?

— Кабмін каже про те, які видатки мають бути забезпечені в першу чергу. Взагалі подібні речі регламентовані у Бюджетному кодексі. Там сказано: якщо бюджет не прийнято, то капітальні видатки заборонені, а дозволені лише видатки з загального фонду бюджету в розмірі 1/12 щомісячно. Звичайно, дуже тяжко жити з такими видатками, але я знаю, що у депутатів Верховної Ради є великі зауваження до запропонованого держбюджету–2010...

Про те, як кількість паперу в судах співвідноситься з заступниками мера

— Кінець року ознаменувався у Києві парочкою фінансових скандалів. Хочу спитати, що відомо про розкрадання коштів керівництвом метрополітену?

— Нічого. У нас уже ловили не одного посадовця, фіксували отримання хабара абощо. А потім правоохоронні органи дають задній хід, і справа закінчується нічим.

— Ви хочете сказати, що по метрополітену вже ніхто нічого не розслідує? Але ж я особисто дзвонила у прес–службу прокуратури, і вони мені, власне, повторили те, що було в їхніх прес–релізах: порушено кримінальну справу за статтями про службове недбальство і перевищення повноважень тощо...

— Знаєте, мені якось Олександр Омельченко говорив: «От я сказав у пресі, що прокурор Києва щомісяця отримує хабар у мільйон доларів. І думаєте, він подав на мене до суду? Ні, не подав». Робіть висновки. На сьогодні довіри нема ні до прокуратури, ні до судів. Тим паче що Київрада потроху фінансує суди, хоча Бюджетний кодекс забороняє фінансувати установи з бюджетів різних рівнів. Суди мають бути винятково на утриманні держави. Але ось цифри: виділено Окружному адміністративному суду 300 тисяч гривень «на придбання поштових марок, паперу та обслуговування автотранспорту». Апеляційному суду міста Києва — 1 мільйон 344 тисячі. Управлінню державної судової адміністрації — 400 тисяч. Київському адміністративному апеляційному суду — 250 тисяч. Господарському суду — 92 тисячі... Це можна трактувати як добровільну допомогу, а можна й як підкуп суду. Тож коли міськдержадміністрація судиться з кимсь, то виграє...

— ...той, хто кращі марки суду купив. Це зрозуміло. А ще була інформація про якісь надзвичайно шикарні ремонти для заступників Черновецького...

— Що ж ви хочете? У Леоніда Михайловича 17 заступників, і кожному потрібен апарат, кожному потрібен кабінет. Була пропозиція закласти у бюджет 0,5 мільйона гривень на ремонт кабінетів для двох нових його заступників. Але бюджетна комісія відхилила.

— А скільки заступників у нормальних мерів?

— За кордоном десь п’ять–шість. Ну сім — це максимум.

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>