На трасі Миколаїв—Одеса минулого тижня за перевищення швидкості був зупинений BMW депутата Верховної Ради України ІV скликання Віктора Горбачова. Колишньому обранцю, авто якого мчало по трасі зі швидкістю майже 200 кілометрів за годину, вкрай не сподобалися дії співробітників ДАІ. Чоловік платити штраф категорично відмовився й почав розмахувати депутатським посвідченням і кричати, що «колишніх нардепів не буває». Ще й пригрозив великими неприємностями, використовуючи нецензурну лайку. Однак, незважаючи на погрози, співробітники ДАІ взяли у порушника права, техпаспорт на автомобіль і почали оформлювати протокол. Натомість порушник, не забираючи документи, сів у автомобіль і поїхав. Співробітники ДАІ спробували наздогнати й затримати його, але безуспішно.

Ще у грудні минулого року цього «правопохоронця» пов’язали у Черкасах працівники управління внутрішньої безпеки МВС. Капітан міліції Г., який на той час був чинним співробітником одного з відділів лінійного управління МВС на Одеській залізниці, приїхав сюди, щоб вигідно продати десять кілограмів «травки». Крім того, наркоту він продавав серед білого дня та ще й у міліцейській формі! Щойно капітан отримав за цей товар 26,5 тис. грн., його одразу затримали «на гарячому» у власній машині.

До виплати такої фантастичної суми Голопристанський районний суд засудив простого сільського пастуха, що кинув недопалок у суху траву і спровокував велику пожежу. За умови, що чоловік ще й отримав шість років ув’язнення в колонії, де його зарплата складатиме приблизно 600 гривень на місяць, не важко підрахувати: аби віддати борг, йому доведеться працювати 86 століть!

Тікати із Дар’ївської виправної колонії під Херсоном двоє чоловіків вирішили після того, як отримали романтичні листи від своїх подруг серця, що залишилися на волі. «Молодим і закоханим» нічого не варто було приспати пильність охорони ділянки соціальної реабілітації (з полегшеним режимом), де вони працювали і готувалися до умовно–дострокового звільнення. І це при тому, що обом залишалося «мотати» термін не більше десяти місяців. Гроші у приятелів так само були: напередодні мати одного з ув’язнених привезла і нишком передала 500 гривень, які той попросив нібито на придбання теплих речей. Отримавши готівку, син вирішив їх просто прогуляти з коханою. Увечері після роботи парочка «зеків» перемахнула через невисокий паркан і на «попутці» вирушила до обласного центру. Приятелі, один з яких був судимий за пограбування, а інший — за нанесення тяжких тілесних ушкоджень, здавалися собі неймовірно «крутими». Та тільки на волі їм довелося набагато гірше, ніж у колонії, яку вони так прагнули залишити.