Куплю диплом, бо вчитися облом

Уже більше місяця ГУБОЗ МВС перевіряє наявність дипломів про вищу освіту в керівників центральних органів виконавчої влади і місцевого самоврядування. Поштовхом до запровадження подібного «чистилища» послугував інцидент із паном Кислинським, звільненим із посади заступника голови СБУ через використання фальсифікованого документа про вищу освіту. Про бізнес на підроблених дипломах, водійських правах, будь–яких посвідченнях знають чи не мільйони українців. Але найбільш у око впадають інциденти з людьми відомими, з владними повноваженнями, котрі все це здобули нечесно.

Наскільки ж можливим є викриття «дипломованих» підпільників? Починаючи від лікаря та вчителя, закінчуючи шофером і столяром. Головною проблемою тут є складність доведення складу злочину щодо виготовлення чи використання фальшивих документів про освіту. Відповідна стаття Кримінального кодексу (358) є доволі «м’якою» щодо тих, хто підробляє бланки, документи й печатки чи їх збуває, — максимум їм «світить» п’ятирічне позбавлення волі. Використання ж завідомо підроблених папірців загрожує їхньому власникові штрафом до 50 «мінімумів», шестимісячним арештом тощо.

Один зі співробітників ГУБОЗ, який донедавна займався розробкою однієї зі столичних «підпільних фабрик держзнаку», анонімно розповів автору про серйозні кримінальні групи «малювальників дипломів», яких, за оперативними даними, лише у Києві нині нараховується близько п’яти. Вони здатні виготовити документ про закінчення будь–якого навчального закладу не лише України, а й країн СНД, Європи, США (а також «поховати», «воскресити», «народити», «злучити–розлучити» будь–кого). За певну плату можна «закінчити» інститут, приміром, у 1980 році й отримати на руки тогочасний зразок диплома. За підвищений гонорар їхні спільники у ВНЗ вносять прізвище здобувача жаданої «корочки» в архіви і бази даних інститутів. Як стверджує співрозмовник, лиходії за допомогою хакерів здатні навіть ламати веб–сайти, які бережуть інформацію про справжність дипломів, вносячи потрібні замовникові зміни.

Спритники рекламують свої послуги на сайтах, зазвичай зареєстрованих за кордоном, тож зробити замовлення можна віртуально — лише заповнивши заявку в мережі або надіславши її електронною поштою з будь–якого міста України. Гроші за виконання зазвичай надсилають на вказаний розрахунковий рахунок. Шматок пластику з голограмами й іншими елементами захисту про вищу освіту обійдеться приблизно в тисячу доларів. Хоча вартість підробок найвищого ґатунку подеколи сягає удесятеро більших сум.

Знаючі люди кажуть, що у схемах продукування підроблених дипломів однозначно зав’язані «кінці» з державних підприємств та ліцензійних фірм, які діють у цій сфері, та з навчальних закладів. Прибуток від оборудок просто шалений. Рік тому в Києві після оперативної закупки було викрито одну з «підпільних фабрик держзнаку». Вдома в одного з цеховиків на Совських ставках знайшли верстат промислового зразка для виробництва бланків документів. Тоді вдалося затримати трьох підозрюваних — звісно, що кількість залучених до оборудки осіб була значно більшою. Виявили і базу даних та зразків дипломів — просто шикарна колекція! До справи ділки підходили не лише з розмахом, а й із неабиякою відповідальністю. Вони стежили за всіма змінами у стандартах оформлення документів у сфері освіти, намагалися мати своїх людей як в українських навчальних закладах, так і за кордоном. Урешті–решт, усю вину на себе узяв один із підозрюваних.

Сищики зазначають, що документувати такі афери не так уже й складно, але насправді такої практики, особливо судової, ще небагато. У МВС переконані, що рецепт від підпільних «дипломників» потрібно шукати в посиленні кримінальної відповідальності за цей злочин, а також у наданні цьому виду кримінальних діянь статусу тяжкого.

А щоб заспокоїти власне сумління, заходьте на безкоштовний сайт osvita.net, реєструйтесь там і перевіряйте свій диплом за його серією і номером (те саме можуть здійснити і роботодавці під час кадрового відбору). Хороших вам результатів!