У дніпропетровській міській газеті недавно було опубліковано «Заявление о недопущении запрета на использование русского языка в школах». Так відреагували на відповідне урядове рішення деякі голови обласних рад, опублікувавши своєрідну відповідь із сумнівними коментарями та твердженнями. Назву цієї заяви я навів мовою оригіналу, щоб її авторам одразу стало зрозуміло, про що йдеться. І не дивно, що заяву подано російською, бо хоч газета і має українську назву, але 60—70 відсотків матеріалів друкують у ній російською мовою.
Під публікацією стоять такі прізвища голів обласних рад і голови Верховної ради АРК і голови Севастопольської міськради: Гриценко, Вилкул, Близнюк, Нефедов, Голенко, Демченко, Скорик, Чернов, Демехін, Саратов.
Отже, цю протестну заяву підписали всі голови обласних рад південно–східних областей. Цікаво, що хтось з ініціаторів цього «протесту» вже поділив Україну за вигаданим ідейним принципом. Природно виникає запитання: чи відоме цим головам таке поняття, як «культура мови» і розмова «суржиком». Культури мови можна досягти тільки тоді, коли і на уроках, і на перервах у коридорі чи канцелярії лунає одна мова, а не дві, або звичайний «суржик».
Складається враження, що ці «підписанти» — українофоби. І якби вони могли, то зовсім заборонили б вивчення української мови, як це зробив їхній попередник Валуєв. У нього була влада, дана царем. А ці голови мають однак обмежену владу, надану однодумцями зі своїх фракцій, тому по–валуєвському вони чинити не можуть.
У заяві фігурує набір особливо дошкульних слів: посягання на особисті права і свободи громадян, русофобство, культурно–мовний геноцид, загострення складного суспільно–політичного становища, поглиблення політичної кризи, провокування поділу України на схід і захід тощо. До речі, більшість наведених слів стосується винятково авторів цієї заяви та їхніх прибічників.
Серед людей немає антагонізму між населенням сходу і заходу, а подібні політикани штучно ділять людей на бандерівців (україномовних) і москалів–росіян. Насправді такого поділу серед людей немає, люди доброзичливо ставляться одне до одного. Про розділ говорять тільки політикани та на цьому будують свою ідеологію. Відомо, що українська мова більш як 300 років була заборонена або її притісняли та витісняли інші мови, а тому зараз у незалежній Україні вона потребує особливого захисту, а не подібних нападок.
У заяві йдеться про те, що її автори збираються звернутися до Парламентської Асамблеї Ради Європи зі скаргою щодо русофобії в Україні. А чи відомо їм, що в Європі, наприклад у Франції, Німеччині, Польщі та Росії, в національних школах дозволяється говорити тільки своєю мовою. У тій писанині обласних голів знову згадується штучне, надумане питання про двомовність. Але мова є одним із символів суверенної держави, а тому в одній державі повинна бути одна державна мова — мова корінної нації.
Тепер запитання до авторів заяви: чи знають вони, скільки українських шкіл працює в їхніх обласних центрах, і чому в обласних центрах видають багато місцевих газет російською мовою і жодної — українською? Чому в газетних кіосках чи на вуличних «розкладках» немає українських газет та журналів? Що це — примусова українізація чи русифікація?
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
