Поліграф: що нам іще бреше ШІ?
Якщо почитати новітню «Історію української літератури» (присвячений сучасному письменству том вийшов торік), то такого автора, як Владислав Івченко, ніби й не існує. >>
Андре Лабан на тлі свого унікального живопису. (Фото Івана ЛЮБИША–КІРДЕЯ.)
Закохані у підводний світ добре знають його ім’я. Андре Лабан — людина з команди легендарного Жак–Іва Кусто, інженер і лоцман не менш легендарної «Каліпсо», що десятиліттями борознила світовий океан і стала частиною нашого життя завдяки популярному фільму «Підводна Одіссея команди Кусто». Але у даному випадку Андре Лабан цікавить нас не стільки як уламок морської сім’ї Кусто, як новатор у живописі та експериментатор у фотографії.
Сьогодні він третій день як у Києві: приїхав на відкриття своєї першої арт–виставки в Україні, хоча й частий гість на цих теренах — відвідує щорічний кримський зліт дайверів «Срібна акула». 81–річний чоловік намагається хутко рухатися залами галереї «Мистецька збірка», що по вулиці Терещенківській, й приділити увагу всім бажаючим: журналістам, об’єктивам камер, мисливцям за знаменитостями, які хочуть з ним сфотографуватися. Він ще досі, як у часи Кусто, щодня голить голову. Як ознаку бонтону носить у кишені російськомовний словник і вражає навколишніх російськими фразами, вимовленими з французьким прононсом. Хоча мав би все це робити українською, адже прізвище Лабан — успадковане від батька Адольфа, який із безводного Львова десь у часи Першої світової через усю Європу мандрував до порту Марсель з одним лише призначенням: у 1928 році народити там сина. Батько ще довго наповнював Андре ностальгійними спогадами про рідну Україну, та водна стихія притягувала хлопця більше — поки він не наважився у 52–му попроситися у команду до Кусто.
«Я був радий познайомитися з ним, — пригадує Лабан. — Це був дуже вимогливий чоловік, який водночас багато віддавав. Бути членом його команди — велике щастя, яке тривало для мене фактично 20 років, стільки я провів на борту човна». Так Кусто став непрямим каталізатором винаходу Лабана — підводного живопису. Свою першу картину під водою він створив у 1962 році. Але за 40 років, що минули відтоді, накопичив у власній колекції трохи більше 20 робіт. Шість картин представлені у Києві. На них — у прямому сенсі морські пейзажі: смарагдово–блакитні, як колір морської води. За весь цей час художник зобразив підводний світ кількох морів, включно з Чорним.
Свої роботи Андре Лабан пише шпателем, широкими й густими мазками накладаючи олійну фарбу на спеціально оброблені перед тим полотна. «До мене цього не робив ніхто. Зараз є послідовники, але учнів я не маю», — каже художник. Ідея підводного живопису навідала його на борту човна, коли він усвідомив, що «є багато гарних речей не лише на «Каліпсо», а й під «Каліпсо». Як мсьє Лабан створює свої унікальні роботи, наочно презентує короткий фільм, що показують тут же у «Мистецькій збірці».
Інша частина виставки — авторська фотографія, з автором у ролі моделі. Упродовж 70—80 років Лабан захопився експериментальним фотографуванням, знімаючи інтер’єр із собою у різних ракурсах, а потім накладаючи зображення одне на одне, так що у результаті на фотографії виникали дві ідентичні людини, що комунікують між собою. Его та альтерего у вигляді монахів, відвідувачів кнайпи чи художника та натурника. Директор галереї Максим Волошин стверджує, що ці фотографії надруковані вперше: «Андре займається фотографією та живописом як некомерційними проектами. Проте галерея завжди хоче зробити з мистецької події комерцію, щоб просто «відбити» гроші, а не заробити. Тому фотороботи ми продаємо по 200 доларів, а картини — по 2000—2500 євро». Жодна робота на виставці не підписана. Художник каже, що кожну роботу людина розуміє по своєму, тому й знайде їй свою власну назву. Подивитися на підводний світ члена команди Кусто можна до 29 листопада.
Якщо почитати новітню «Історію української літератури» (присвячений сучасному письменству том вийшов торік), то такого автора, як Владислав Івченко, ніби й не існує. >>
Уже 20 серпня вся країна заспіває легендарну пісню «Червона рута» разом з найпопулярнішими українськими акторами: Станіславом Бокланом, Олександром Рудинським, Катериною Кузнецовою, Романом Луцьким, В?ячеславом Довженком, Юрієм Горбуновим, Лілією Ребрик. >>
З Богданом Бринським, живописцем із Івана-Франківська, ми знайомі вже чимало часу і щоразу після зустрічі з ним, після його захоплюючих розповідей про себе, про свій родовід, про людей, з якими він знався за свої роки, я казала собі: >>
У день 975-річчя Києво-Печерської лаври Президент України Володимир Зеленський підписав указ про захист національних святинь України. >>
Ця ініціатива обіцяє стати однією з найбільш важливих подій у духовному й суспільному житті не лише Придніпров’я, а й усієї України. >>
У той час, коли мільйони українців розкидані по різних континентах, особливе значення займає українська пісня — як символ пам’яті, єдності та любові до Батьківщини. >>