КІНО
«Пророк» (Франція)
Режисер — Жак Одіар. У ролях: Алаа Омузун, Нільс Ареструп, Жилль Коен, Адель Беншеріф, Соня Хелл
Українська прем’єра фільму, який цьогоріч завоював Гран–прі журі Каннського кінофестивалю. Саме ця нагорода підняла останню картину французького режисера Одіара до вершин хвалебних відгуків — з одного боку, а з іншого — викликала хвилю нерозуміння у рафінованих сінефілів, які прирівнюють «Пророка» до банальних кримінальних саг.
Судіть самі. 19–річний мусульманин Малік потрапляє до в’язниці, де змушений провести наступні шість років свого юного й безперспективного навіть на свободі життя. Там — у тюремних реаліях — він змушений обрати табір, до якого має примкнути: це або його одновірці мусульмани, або представники корсиканської мафії. Останні швидко затягують хлопця у свої тенета. І от він уже не просто «шістка», а вже права рука боса. Тільки на цьому Малік не зупиняється.
Силу «Пророка» Одіара деякі критики вбачають у довершеному відпрацюванні теми «син–батько» чи «вихованець–наставник», яку режисер розробляв у фільмах «Дивись, як падають люди», «Дуже скромний герой», «Пальці». Відверта тема вимагає й відвертих розмов. Тому будьте готові під час перегляду до насичених ненормативною лексикою чоловічих розмов.
«Цар» (Росія)
Режисер — Павло Лунгін. У ролях: Петро Мамонов, Олег Янковський, Олександр Домогаров, Вілле Хаапасало, Юрій Кузнєцов
Один із найочікуваніших фільмів року. Засвітився завдяки пишній презентаційній вечірці на Каннському фестивалі. Став фільмом із розряду must see через участь у ньому непересічних Петра Мамонова та Олега Янковського (те, що це остання роль актора, знають, певно, вже й діти).
Короткий синопсис картини вводить нас в епоху Московського царства кінця XVI століття часів правління Івана Грозного. Його земля залита кров’ю, колись найближчі друзі стали ворогами. Хто в тому винен? Цар? Бояри? Опричники? Питання про істинну природу кривавого періоду Грозного цікавить уми російських інтелектуалів не одне століття. На нього Павло Лунгін дає чітку відповідь: цар Іван — злочинець, але геніальний.
«Нью–Йорк, я кохаю тебе» (США, Франція)
Режисери — Фатіх Акін, Наталі Портман, Міра Наір. У ролях: Наталі Портман, Орландо Блум, Крістіна Річі
Переспів альманаху любовних історій «Париж, я люблю тебе». Скільки таких кіноклонів уже з’явилося? Певно, у кожній країні по одному. Але на широкі екрани доходять лише ті, що можуть розраховувати на потужну «розкрутку». У лав–сторі на тлі Нью–Йорку головні ролі належать американським суперстар — Наталі Портман, Крістіні Річі, Орландо Блуму. Але придивіться, будь ласка, до гри акторів менш іменитих, проте більше цікавих — режисерів Фатіха Акіна, Міри Наір та Івана Атталя.
«Відголоски з минулого» (Велика Британія)
Режисер — Пол Морісон. У ролях: Хав’єр Белтран, Роберт Паттісон, Марина Гетелл
Історія із серії «Життя великих» — цього разу про Сальвадора Далі. Дія фільму починається у 1922 році, коли 18–річний Сальвадор Далі з’являється у мадридському університеті. Там він знайомиться з яскравою та незалежною молоддю, особливо його увагу привертають поет Федеріко Гарсія Лорка та режисер Луї Бунюель. Скоро трійця стає ядром найбільш прогресивної молодіжної групи Мадрида, а їхнє приватне життя перетворюється на клубок нестримних пристрастей. Коли Луї залишає друзів, щоб попрацювати в Парижі, Сальвадор та Федеріко вирішують провести канікули на родинній віллі Далі. Там між ними виникає любовний зв’язок, якому дуже сильно піддається Лорка.
Фільм рекомендується до перегляду тим, хто не любить витрачати час на читання мемуарів та аналіз творчості геніальних іспанців.
«Приватне життя Піппи Лі» (США)
Режисер — Ребека Міллер. У ролях: Робін Райт Пенн, Кіану Рівз, Вайнона Райдер
Піппа Лі — 50–літня жінка, задоволена життям. Вона має чудового чоловіка, успішного видавця, у неї — гарні діти, двійнята, що знайшли себе в житті, її поважають друзі та сусіди. Проте спокійний плин життя порушують несподіване рішення чоловіка переїхати з Нью–Йорка у спокійніше місце та його роман із молодшою жінкою. Чи Піппа здасться? Певно, що ні, бо вона ж американка, більше того — головна героїня повчального фільму на тему, як зберегти родину й затишок, що ще жевріє в колі родичів.
ВИСТАВКИ
«1989—2009: Мінливий світ — Розказаний час»
Сучасна фотографія та відеомистецтво з України, Росії, Білорусі, Грузії, Казахстану, Киргизстану, Узбекистану та Німеччини. Презентація цієї експозиції відбулася у берлінській Академії мистецтв. Тепер завдяки Гете–Інституту вона мандруватиме по столицях країн, що стали основними локаціями для зйомок нашого «мінливого світу». Теми, що висвітлені в роботах художників, це — родина, ідентичність, урбаністика, політика. Українську складову цієї пострадянської мапи формували Алевтина Кахідзе та Віктор Марущенко. Загалом на виставці представлено приблизно 200 фотографій та 5 відеоробіт.
Національний художній музей. Виставка триватиме з 8 листопада по 6 грудня.
«Від мирної революції до Німецької єдності»
Експозицію плакатів приурочено до 20–ї річниці падіння Берлінського муру. Подія, що змінила обличчя Європи, постає в художніх образах світлин та наочної агітації, наданими Федеральним фондом критичного опрацювання диктатури СЄПН. Так, на основі 20 плакатів можна здійснити короткий екскурс в історію демократизації НДР та єднання німецького народу.
Ludmila Bereznitska& Partner Gallery. Виставка триватиме з 5 по 19 листопада.