Коли я прочитала в «УМ» (№189) шокуючу статтю «Прокляттям по свободі слова» — про те, як в Одеській єпархії УПЦ МП назвали трьох журналісток «божевільними наклепниками» і молитимуться, щоб Господь напоумив їх... хворобами, — не здивувалася. Хоча про все, що стосується Московського патріархату, особливо на Тернопіллі, зазвичай уникають говорити вголос. Мовляв, що це дасть? Та тільки мова заходить про Почаїв, чимало з тих, хто там побував, важко зітхають.

У суботу, найближчу до дня святого Димитрія Солунського (8 листопада), у православній церкві поминають померлих. Ця традиція триває на українських теренах століттями, за цей час набувши різних нашарувань. Хто керував церквою в Україні (скажімо, греки чи росіяни), той і переробляв стародавні українські звичаї на свій лад. Однак цієї суботи ми поминаємо своїх предків. Із пошани до них спробуймо дізнатися більше про історію цього поминального дня, про його первісний сенс і зміни, яких він зазнав упродовж століть.