Відкритий лист голові партії ВО «Батьківщина»
Ю. Тимошенко
Шановна Юліє Володимирівно! Почуйте багаторічного шанувальника... Десять років я був вашим прихильником і вірив, що чиню правильно. Та і як було не повірити?! «Я люблю свою країну, вірю у її світле близьке майбутнє і щиро працюю для того, щоб Україна була іншою...» Це рядки з вашої відповіді на мій лист (чомусь без вихідних даних). Очевидно, подібні відповіді отримували іноді ваші небайдужі прихильники... І ми вірили вам і забезпечували перемогу на виборах... І от «Батьківщина» два роки очолює виконавчу владу держави... І що ми маємо? Немає поліпшення в жодній сфері державного чи суспільного життя; ні в тих, де потрібні додаткові кошти, а також там, де вистачило б державного підходу і посадового сумління...
Пропонуючи виборцям «Український прорив», ви обіцяли навести в країні лад. На побутовому рівні це означає зручне, забезпечене життя, коли людина почувається захищеною, забезпеченою, впевненою в надійності держави. Натомість країна живе не своїми здобутками, а закордонними «секонд хендами»; й далі занепадає промисловість, руйнується військо; сільське господарство щодалі перетворюється на сировинний придаток розвинених закордонних економік.
На українській землі запанували латифундисти, які захоплюють водойми, ріки, береги морів, лани, ліси і полюють там на людей. Уже традиційно проігноровано чергову річницю проголошеного Генеральною Асамблеєю ООН «Другого десятиліття корінних народів світу». Українці залишаються в широкому розумінні упослідженими у формально своїй державі. Ще одна забалакана проблема: Україна залишається абсолютно залежною від імпортних енергоносіїв. Надії на альтернативні (до речі, обіцяні вами) види енергоносіїв спіткнулися на кабальному договорі з Росією про закупівлю газу аж на десять років наперед... Перманентний занепад академічної і галузевої науки в 2009 році доповнився новинкою: правила прийомної кампанії перетнули шлях до ВНЗ здібній і талановитій молоді!.. Інтелект в Україні виявився зайвим.
...На недоліках не наголошується, нібито це незначні помилки. Натомість виконання посадових обов’язків — як–то виплата пенсій, зарплат, оплата імпортованого газу — подається як велике досягнення уряду... Проте ми всі десь працювали чи працюємо і добре знаємо, що ефективний керівник зазвичай залишається малопомітним, бо метушня і галас заважають ефективно керувати.
Тож коли читаєш на численних бігбордах, що з’явилися на вулицях Полтави: «Вони руйнують (варіанти: «зраджують», «заважають», «говорять» і — о, жертовна самокритика — «блокують») — вона працює», то не знаєш, як реагувати? Чи образитись за те, що нас вважають лохами; чи розсміятися, згадавши того сержанта, який один іде в ногу, коли весь підрозділ — не в ногу.
Особливо лякає ситуація, що склалася у Верховній Раді... Метод і методика прийняття закону про внесення змін до закону про вибори Президента, коли поправки відкидали лише тому, що лунали «не з тієї» частини залу, яскраво засвідчили, що на зміну демократичному «ладу» нахраписто рветься на вершину влади деспотія.
Дивує публічна поведінка вашої політичної сили, яка в усіх державних негараздах звинувачує Президента. Це нагадує українську народну баєчку про невістку, яка в усьому винна, бо онде її плахта висить... Хто що не казав би, а таки В. Ющенко був тим фактором, чином якого зламано режим Кучми і прийшла до влади партія «Батьківщина»... За канонами елементарної моралі, він мав право принаймні спокійно закінчити свою каденцію... Але комусь потрібна постійна колотнеча. Тому спадає на думку анонімна інструкція: «...Необхідно безперервно мутити... народні відносини і уряди, щоб перевтомити всіх розладом, ворожнечею, боротьбою, ненавистю і навіть мученичеством, голодом, щепленням хвороб, нужденністю, щоб гої не бачили іншого виходу, як удатися до нашого фінансового і повного владарювання». Інструкція носить ярлик «фальшивки», але чи не є дивним, що рекомендації фальшивки повністю збігаються з нашими повсякденними реаліями?.. У такому разі перманентна атака на Президента — лише привід для виконання якогось прихованого сценарію.