Помічники Харона

Доречно — аж моторошно — згадується ленінська фраза «промєдлєніє смєрті подобно». Від середи, коли на брифінгу Мінздоров’я офіційно оголошують, що в Тернополі та Дрогобичі люди померли від пневмонії, до п’ятниці, коли МОЗ визнає, що Україну атакував «свинячий грип», гине ще добрий десяток людей. Від п’ятниці до понеділка, коли в Україну, як обіцяє уряд, має прибути дорогоцінний вантаж зі Швейцарії — вакцина від новітнього грипу, помирає ще шестеро. У цей час аптеки по всій країні драматично порожні й теж чекають понеділка. Ні, там є засіб від проносу в немовлят і навалом віагри, але немає жодного флакона афлубіну, жодної пігулки аскорбінки, немає марлевих масок і навіть широких бинтів, щоб такі маски змайструвати самотужки. «Обіцяють щось викинути в понеділок», — кажуть аптекарі. Марля з оборонних держрезервів (о, це приємне відкриття — в наших держрезервах є хоч щось!) їде на Рівненщину і Тернопілля, повідомляють по телевізору. Наче в епоху середньовіччя, везуть, напевно, військовими волами: 340 км від Києва до Рівного долають майже за дві доби — з суботи до понеділка.

Велика війна з маленьким, але страшним вірусом, виходить, почалася лише з понеділка (чи, краще сказати, — мусила початися). Війна за графіком. Не спішіть помирати — ви погіршите статистичні показники і підведете Мінохорони здоров’я. Ваша завчасна, «довоєнна», смерть буде воістину непатріотичним вчинком.

Цікаво, а що велика європейська країна зробила до цього визначального понеділка? Ну, насамперед, запровадила в школах карантин і дезінфікувала поїзди. Потім по сто разів повторила вкрай корисний наказ «не панікувати!». Потім — заспокійливо збрехала, що ліків достатньо, хоч насправді їх майже немає. Через медіа МОЗ порадило «населенню» ретельно мити руки і користуватися захисними масками. («Населення» беру в лапки, бо тут це слово означає не більше, ніж довкілля, біомаса, 46–мільйонний набір органічної хімії). Бачте, десь у дрогобицькій лікарні Харон б’є когось веслом по голові, а столичний МОЗ радить українцям спокійно мити руки.

Що ще зробила до вчора держава на західному фронті боротьби з вірусом? Про це знають лікарі. Це їхня лікарська таємниця, якою навіть соромно поділитися. Держава не зробила нічого!

У моєї приятельки у відділенні терапії в одній із великих столичних лікарень уже в п’ятницю на 60 ліжок нараховували 79 пацієнтів, тобто на третину більше норми. Збиваємо температуру, даємо найпростіші антигрипозні засоби, розповідає вона, най­складнішим пацієнтам робимо рентген легенів — це єдиний наразі спосіб у таких умовах перевірити наявність атипової пневмонії. Ніяких нових медикаментів чи тестів для перевірки на «каліфорнійський» або інший штам грипу не надходило. І це в столиці! Можна лише жахнутися, що робиться в лікарнях райцентру, скажімо, Макарів або — ще гірше — Нетішин чи Теребовля, де «беззбройні» (принаймні до понеділка) медики заходять до людей у переповнені панікою палати.

У неділю я бачила профільного міністра Василя Князевича. У студії «1+1» він «уміло» з’їхав із питання, чи всі лікарні забезпечено тестами для виявлення грипу А. Він теж примовляв: «Почекаємо понеділка». Міністр виглядав красивим, наче не лікар, а кіноактор, спокійним та елегантним. Якби не епідемічна ситуація, він би мені навіть сподобався. Міністр часто посміхався, немов на світській вечірці. Здавалося, от–от — і він підморгне й розповість якийсь дотепний анекдотець. О, ця чарівна усмішка Мефістофеля... Василь Князевич вирішив за краще не інформувати співвітчизників (чи, згрубше кажучи, «населення»), чому МОЗ проігнорувало повідомлення Тернопільського управління охорони здоров’я від 17 жовтня про перші виявлені там випадки нетипового грипу. Міністр змовчав і про те, чому так злочинно довго МОЗ зволікало з лабораторною експертизою матеріалу, узятого від померлих у Тернопільській області, а також про те, чому, вже усвідомлюючи нетипову епідемію грипу, МОЗ не попередило медиків регіону про небезпеку, і ті йшли до хворих, як пожежники Чорнобильської АЕС трагічної ночі квітня 1986–го йшли на IV енергоблок.

Є ще кілька запитань до пана Князевича, які, здається, чомусь не пролунали в теледіалогах останніх днів. Це страшні запитання. Не так те із них, як, наприклад, чому МОЗ ще минулої середи брехало нам, начебто люди на заході України мруть від пневмонії, як інше — чому не було вжито всіх заходів, щоб урятувати цих нещасних?! Чому держава не кинулася на їх спасіння минулого тижня, чому не попросила вакцину у Швейцарії не в суботу, а на початку минулого тижня?! Чому, знаючи про світову пандемію «свинячого грипу», МОЗ виявилося розпачливо не готовим до того, що такий вірус прийде і до нас? Нарешті, чому, прогнозуючи епідемію в Україні «звичайного» грипу А в грудні, МОЗ не акумулювало за місяць до того достатньо медикаментів, марлевих масок і вакцин?

Повальні відставки у профільному міністерстві (якщо справедливість восторжествує, і таке станеться), будуть надто слабкою, неадекватною відповіддю на всі ці запитання.