Доречно — аж моторошно — згадується ленінська фраза «промєдлєніє смєрті подобно». Від середи, коли на брифінгу Мінздоров’я офіційно оголошують, що в Тернополі та Дрогобичі люди померли від пневмонії, до п’ятниці, коли МОЗ визнає, що Україну атакував «свинячий грип», гине ще добрий десяток людей. Від п’ятниці до понеділка, коли в Україну, як обіцяє уряд, має прибути дорогоцінний вантаж зі Швейцарії — вакцина від новітнього грипу, помирає ще шестеро. У цей час аптеки по всій країні драматично порожні й теж чекають понеділка. Ні, там є засіб від проносу в немовлят і навалом віагри, але немає жодного флакона афлубіну, жодної пігулки аскорбінки, немає марлевих масок і навіть широких бинтів, щоб такі маски змайструвати самотужки. «Обіцяють щось викинути в понеділок», — кажуть аптекарі. Марля з оборонних держрезервів (о, це приємне відкриття — в наших держрезервах є хоч щось!) їде на Рівненщину і Тернопілля, повідомляють по телевізору. Наче в епоху середньовіччя, везуть, напевно, військовими волами: 340 км від Києва до Рівного долають майже за дві доби — з суботи до понеділка.

Від епідемії і страху, нагнаного нею, більшість українців уже стомилися. Адже вдіяти все одно нічого не можна — профілактичних засобів в аптеках однак немає, від цибулі й часнику вже нудить, залишається сподіватися тільки на свій імунітет і здоровий глузд. Телефоную знайомим із Тернополя і заряджаюся їхнім оптимізмом: вони кажуть, що справді багато людей хворіє, але ж і одужує більшість. У голосах друзів не відчуваю приреченості — грип, мовляв, як грип, хіба що ускладнень більше. Це вселяє надію, що Україна відгрипує і винесе з цієї епідемії не тільки міцний імунітет, а й досвід...

Столичний мер Леонід Черновецький божиться: в Києві не зареєстровано жодного випадку захворювання на грип, навіть епідемічного порогу захворювання на ГРВІ не досягнуто. За даними КМДА, до лікарів зі скаргами на застуду та ГРВІ звернулося понад 5 тисяч осіб, але серед госпіталізованих, мовляв, немає хворих, які б потребували інтенсивної терапії чи реанімації.