Джин із бочки

04.11.2009
Джин із бочки

Лише восьмеро рятувальників погодилися працювати з горлівською отрутою.

Державне підприємство, яке розташоване на території Горлівського хімічного заводу й перебуває у стані банкрутства, місцеві екологи вже давно називають міною сповільненої дії. Тут просто неба в іржавих ємностях чекають вирішення своє долі 2,5 тисячі тонн мононітрохлорбензолу — надзвичайно отруйних відходів хімічного виробництва. За словами фахівців, одного міліграма цієї речовини вистачить, щоб убити людину. А по сусідству з тоннами смертоносної отрути перебуває тридцять тонн тротилу. Що може статися в разі надзвичайної ситуації, навіть важко собі уявити.

Наразі, щоб уникнути непередбачуваного фіналу, рятувальники аварійно–рятувального загону МНС, який перебуває у безпосередньому підпорядкуванні Києва, розпочали перезатарювання мононітрохлорбензолу в нову герметичну тару. «Хоча ми б’ємося у всі владні двері, на повну утилізацію речовини, на жаль, грошей немає. За цінами 2006 року на роботи потрібно 5,2 мільйона гривень і близько 26 мільйонів коштує обладнання для переробки токсичних відходів. Новий проект перебуває зараз на стадії завершення», — розповідає директор хімзаводу Василь Бакулин.

Хоча до повномасштабної реалізації проекту ще дуже далеко, вирішення проблеми набуло реальних обрисів. У першу чергу завдяки зусиллями депутата міської ради Володимира Ющенка, який бив тривогу, надсилаючи численні депутатські звернення до всіх можливих інстанцій. Допомога таки надійшла, але не з Києва. Навіть в умовах небезпеки, а можливо, й катастрофи наші можновладці виявилися глухими й німими. На сигнал про допомогу відгукнувся американський фонд, виділивши 100 тисяч гривень на закупівлю 50–літрових бочок. «Усього в нові ємності буде поміщено близько 23 тонн мононітрохлорбензолу. Західні інвестори й надалі готові фінансувати роботи з перезавантаження отрути в нові бочки. Упевнений, що з початком робіт із перезатарювання проблеми хімзаводу зрушаться з мертвої точки», — з оптимізмом говорить Володимир Ющенко.

Однак оптимізм депутата міської ради поділяють не всі рятувальники. Як стало відомо, із 17 бійців аварійно–рятувального загону МНС залишилися виконувати свої функції лише восьмеро. Решта, з–поміж якої є й офіцери, не захотіла ризикувати життям за 1300 гривень у місяць і звільнилася з роботи. Очевидно, рятувальники мають рацію. Адже досвіду роботи з такою речовиною, як мононітрохлорбензол, у вітчизняних рятувальників немає, тому технологія перезавантаження буде відпрацьовуватися безпосередньо під час виконання небезпечних робіт. «Ми подивимося, чи витримають бочки, як відреагують костюми хімзахисту, проведемо аналіз повітря і ґрунту», — пояснює ситуацію Василь Бакулин. І, зважаючи на те, що при потраплянні смертельно небезпечної речовини в організм печінка людини перетворюється на масу, подібну до рідкого мила, відмова рятувальників лізти в «горлівський чорнобиль» не виглядає дезертирством і загального осуду не викликає.