На зарядку ставай!

В один із вихідних днів минулої зими мені не спалося й захотілося зустріти схід сонця бадьоро — на ногах. Згадавши стару звичку юності, вирішив зробити звичайну зарядку. Але виявилося, що організм уже відвик від подібних «вибриків». Мало того, що я не зміг руками дотягнутися на прямих ногах навіть до ступнів (хоча колись спокійно діставав підлоги долонями), так тіло раз по раз подавало сигнали невдоволення — то кістки хрумтіли, то поперек відмовлявся згинатися. Принагідно згадав, що дивитися вниз після вечері інколи вже заважає щось схоже на прообраз пуза.

Я завжди вважав себе спортивною людиною: в дитинстві й ранній молодості чим тільки не займався — настільним і великим тенісом, плаванням, легкою атлетикою, гандболом, баскетболом, футбольного м’яча, звісно, ганяв. А тут — такий «сюрприз» від організму. Питання постало принципово, і я став кожного ранку приділяти по кілька хвилин простому комплексу вправ. Та ще й після роботи старався хоча б пару разів на тиждень займатися звичайною гімнастикою.

За кілька тижнів мені вдалося досягнути з тілом компромісу — сідати на шпагат я його так і не змусив, але звичайні рухи, аби відчувати себе достатньо «мобільним», воно виконує «на ура». Щоб організм не застоювався, намагаюся його хоча б раз на тиждень зацікавити грою у футбол, баскетбол або хокей. Пробував ще робити нетривалі кроси київськими дворами, але суцільне засилля автомобілів тільки завдає шкоди легеням. Знайти в сучасному Києві стадіончик для пробіжки — не таке вже й просте завдання. Було, відшукав один шкільний, але його відгородили від сторонніх бетонним парканом.

До чого я оце набридаю читачам своїми розповідями? Та просто вражає картина того, як масово наші співгромадяни кинулися розмітати в аптеках медикаменти, намагаючись захистити своє здоров’я від грипу й забезпечуючи за один день торговцям ліками місячні плани. Вочевидь, забули, що протистояння хворобам гарантують не пігулки та «рятівні» порошки, а міцний імунітет організму. І досягається він тим самим славнозвісним здоровим способом життя, фізкультурою й регулярними фізичними навантаженнями. Чимало ж наших співвітчизників у гонитві за сучасними «благами цивілізації» відчувають незручність уже від того, що в пошуках пульта від телевізора інколи доводиться відривати власну «п’яту точку» від дивана.

Тож хотілося б, щоб у нинішніх «гонках» у пошуках марлевих пов’язок люди хоча б трохи замислилися над тим, що про здоров’я треба піклуватися не лише медикаментами, а й фізичними вправами. Наприклад, наш спортивний фотограф відмовляється носити марлю на обличчі, вважаючи, що головне, аби організм був готовий до боротьби з вірусом, а не боявся з ним зустрічі як зі страшенним лихом. Тож, шановні друзі, киньте лякатися, а просто ставайте на ранкову зарядку. Раз–два — руки в боки, три–чотири — поворот...