Проклинаю ту війну, яку, таємно підготувавши, розв’язали злочинні фашистський та більшовицький режими. Початок і перший період цієї глобальної авантюри начисто програв сталінський режим, призвівши тим самим до безславної загибелі в перші дні і тижні мільйонів співвітчизників. Серед них — 125 моїх односельців із 300, нашвидку мобілізованих, зовсім не підготовлених до військових дій, миролюбних селюків, бездумно кинутих на прицільний вогонь жорстокого ворога.
Проклинаю той тоталітарно–репресивний режим, який, продемонструвавши повну нездатність вчинити належний опір ворогові в умовах раптового нападу, кинув напризволяще мою Україну, зосередивши всі сили на захист Москви, вготувавши тим самим для моїх односельців — жінок, дітей та мешканців похилого віку — 830–денний окупаційний стан у формі рабства на своїй рідній землі.
Проклинаю зачинателів тієї війни, яка позбавила 120 моїх 15—18–річних ровесників найсвітлішого періоду в житті — юності, відірвавши їх від рідних осель і відправивши на тяжкі примусові роботи до рейху, а тим, хто вижив у тій неволі, надали статус репатрійованих.
Засуджую ту війну, яка висвітлила жорстокість режиму щодо мого народу під час звільнення від ворога окупованої території. Тоді разом із військовими частинами в населені пункти заходили спецпідрозділи, караючі органи яких на власний розсуд чинили репресивні акції над односельцями, яким удалося вижити в перші дні і тижні війни та зраненими і хворими повернутися до своїх домівок. Тоді ж десятки та сотні тисяч «звільнених», не взятих на військовий облік, необмундированих, у цивільному одязі, з однією гвинтівкою на двох–трьох, примушували йти на добре укріплені вогневі точки ворога, з яких їх безжально й розстрілювали.
Проклинаю ту війну, яка для моїх односельців, як і для всієї України, стала воістину винищувальною, бо відправила в потойбічний світ багатьох моїх односельців — здорових і сильних носіїв генофонду нації, різко сповільнивши тим самим на десятки років відновлення сільської громади.
Засуджую ту війну, у програшних боях якої режим намагався звинуватити українців, яких сам зробив заручниками злочинних режимів, війну, перемога в якій для України виявилася пірровою, а відтак у пам’яті співвітчизників залишила довічні почуття великої печалі й журби.
Проклинаю ту війну, під час якої режим стверджував примусовий героїзм через введення у склад військових частин загороджувальних загонів, які розстрілювали солдата, що проявив природне почуття страху і на мить злякався ворога, війну, в якій солдата, що потрапив у полон, вважали зрадником чи прирівнювали до мамлюка.
Проклинаю ту найжахливішу війну минулого століття, яку її апологети десятки років після неї подають як надійний засіб вирішення міжнародних суперечок.