Проклинаю ту війну,

29.10.2009

Проклинаю ту війну, яку, таємно підготувавши, розв’язали злочинні фашистський та більшовицький режими. Початок і перший період цієї глобальної авантюри начисто програв сталінський режим, призвівши тим самим до безславної загибелі в перші дні і тижні мільйонів співвітчизників. Серед них — 125 моїх односельців із 300, нашвидку мобілізованих, зовсім не підготовлених до військових дій, миролюбних селюків, бездумно кинутих на прицільний вогонь жорстокого ворога.

Проклинаю той тоталітарно–репресивний режим, який, продемонструвавши повну нездатність вчинити належний опір ворогові в умовах раптового нападу, кинув напризволяще мою Україну, зосередивши всі сили на захист Москви, вготувавши тим самим для моїх односельців — жінок, дітей та мешканців похилого віку — 830–денний окупаційний стан у формі рабства на своїй рідній землі.

Проклинаю зачинателів тієї війни, яка позбавила 120 моїх 15—18–річних ровесників найсвітлішого періоду в житті — юності, відірвавши їх від рідних осель і відправивши на тяжкі примусові роботи до рейху, а тим, хто вижив у тій неволі, надали статус репатрійованих.

Засуджую ту війну, яка висвітлила жорстокість режиму щодо мого народу під час звільнення від ворога окупованої території. Тоді разом із військовими частинами в населені пункти заходили спецпідрозділи, караючі органи яких на власний розсуд чинили репресивні акції над односельцями, яким удалося вижити в перші дні і тижні війни та зраненими і хворими повернутися до своїх домівок. Тоді ж десятки та сотні тисяч «звільнених», не взятих на військовий облік, необмундированих, у цивільному одязі, з однією гвинтівкою на двох–трьох, примушували йти на добре укріплені вогневі точки ворога, з яких їх безжально й розстрілювали.

Проклинаю ту війну, яка для моїх односельців, як і для всієї України, стала воістину винищувальною, бо відправила в потойбічний світ багатьох моїх односельців — здорових і сильних носіїв генофонду нації, різко сповільнивши тим самим на десятки років відновлення сільської громади.

Засуджую ту війну, у програшних боях якої режим намагався звинуватити українців, яких сам зробив заручниками злочинних режимів, війну, перемога в якій для України виявилася пірровою, а відтак у пам’яті співвітчизників залишила довічні почуття великої печалі й журби.

Проклинаю ту війну, під час якої режим стверджував примусовий героїзм через введення у склад військових частин загороджувальних загонів, які розстрілювали солдата, що проявив природне почуття страху і на мить злякався ворога, війну, в якій солдата, що потрапив у полон, вважали зрадником чи прирівнювали до мамлюка.

Проклинаю ту найжахливішу війну минулого століття, яку її апологети десятки років після неї подають як надійний засіб вирішення міжнародних суперечок.

Ананій ЗАКРЕВСЬКИЙ,
ветеран війни
Григорівка,
Обухівський район,
Київська область
  • Аби жолуді, а до дуба — байдуже...

    Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>

  • Яйце, прапор і безсмертна душа

    На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>

  • Історія повторюється і вчить

    Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>

  • Прийми, загарбнику, нашi дари...

    Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>

  • Фальшива назва держави

    Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>