«...Вони розірвали велике бавовняне простирадло на смуги, якими прив’язали мені руки до ліжка. Стояли довкола, спостерігали та підбадьорювали перших двох. Це було справді дуже боляче. Я бачила тільки їхні великі руки та очі. Їх було так багато... Я не знаю, скільки це продовжувалося, тому що наприкінці не відчувала вже нічого. Наскільки я знаю, це був гуртожиток у Туреччині, де проживало 20—25 молодих чоловіків. Вони ніколи не втомлювалися знущатися наді мною...». Про таку історію 16–річної Наталі та про ще десяток подібних життєвих драм українських заробітчан найближчими днями українці з різних міст дізнаються просто... на залізничних вокзалах.
Уперше дванадцятьма містами України подорожуватиме виставка, яка містить справжні фотографії з життя постраждалих від торгівлі людьми. Організаторами незвичайної соціальної акції виступили громадська організація «Серце, не спи!» спільно з посольством Республіки Польща в Україні та представництвом Міжнародної організації з міграції (МОМ) в Україні.
Роботи польського та українського фотографів, 16 вражаючих фотокарток із людськими історіями, фактами та телефонами «гарячих ліній» уже змушували зупинитися і замислитися пасажирів у Вінниці. Нині виставка працює у Хмельницькому. Далі буде Тернопіль, Ковель, Львів... Перед тим як приїхати в Україну, рухома експозиція подорожувала територією Польщі. Навесні 2008 року вона побувала на залізничних вокзалах семи польських міст, завершивши свою подорож фактично на кордоні з Україною.
Залізничний вокзал як «експоцентр» — це не випадково, кажуть організатори: шлях до рабства розпочинається дуже часто саме звідси. «Коли люди чують про випадки торгівлі людьми, вони думають, що це станеться з ким завгодно, але не з ними, — розповідає «УМ» президент громадської організації «Серце, не спи!» Павло Гудімов. — Але коли вони потрапляють у таку халепу, то не знають, що робити, як врятуватися. І від цього ніхто не застрахований». Тому основна мета акції — підвищити обізнаність українців щодо проблеми торгівлі людьми, надати подорожнім контакти безкоштовної «гарячої лінії», за якими можна звернутися по допомогу в разі потреби.
На чужому досвіді краще вчитися, переконують небайдужі, відтак і привертають увагу пасажирів до проблеми торгівлі людьми у несподіваний спосіб. Фотографії, представлені на виставці, дуже образні (обличчя ж постраждалих показувати неетично) — це руки, силуети. Однак історії справжні й вражаючі: «Мене продав чоловік моєї сестри», «Моя подруга пообіцяла мені чудову роботу за кордоном...», «Ми жили вдев’ятьох у сараї серед курей та індиків»...
«Залізничні вокзали — це місце великого трафіку — всі кудись їдуть, поспішають, — каже Павло Гудімов. — І для того, щоб людину зупинити, необхідне щось незвичайне. Така виставка привертає увагу — люди зупиняються, їм цікаво, їх навіть трішки шокують. І ефект від цього сильніший, ніж якби ми просто постукали у двері й сказали: «Будьте обережні!». Це така наша перша спроба ненав’язливо показати за допомогою документальної фотографії та правдивих історій людей, які стали жертвами торгівлі людьми, масштаб проблеми та живий людський біль».
ДОВІДКА «УМ»
Торгівля людьми є третім найприбутковішим злочином у світі після контрабанди наркотиків та торгівлі зброєю. За оцінками експертів, кожного року 800 тисяч людей у світі стають жертвами торгівців людьми. Це число може сягати чотирьох мільйонів, якщо враховувати постраждалих від внутрішньої торгівлі людьми, яка відбувається без перетину державних кордонів. В Україні кількість постраждалих від торгівлі людьми з початку 90–х років минулого століття оцінюють більш ніж у 100 тисяч осіб.