Уявімо лишень. Ромео і Джульєта не померли. Натомість вони, як і годиться палким коханцям, одружилися, благополучно пережили бурхливу пристрасть, а далі... все як у тривіальному житті. І от Ромео любить тепленьку Лізу, ні, не жінку — грілочку. А Джульєта мріє провести якщо не ніч, то хоча б пару годин із підстаркуватим ченцем Лоренцо. А їхня донька Лукреція — важкий підліток — узагалі закохалася у пана Шекспіра, і він теж від неї втратив голову. І всі ці неподобства (британський геній може в домовині перевернутися) — на сцені Молодіжного театру в Чернігові в новій прем'єрі «Агов, Джульєто!», що відбулася у переддень Дня театру.
Автор п'єси — ізраїльский драматург Ефраїм Кішон, лауреат Національної літературної премії Ізраїлю. Ставиться «Агов, Джульєто!» на сцені вперше, так що як не крути, а своєрідна світова прем'єра. У спектаклі дуже багато гумору, пісень і танців, і не абияких — з одеським акцентом. Адже переклад п'єси з івриту здійснив відомий гуморист Мар'ян Бєлєнький, автор популярного монологу тьоті Соні, котрий виконує Клара Новікова.
Цікава історія появи цього спектаклю. Директор і художній керівник Молодіжного театру Геннадій Касьянов знайшов текст п'єси в перекладі Бєлєнького під час мандрівок по інтернету. Зв'язався з автором, який мешкає у Швейцарії, і вирішив поставити її на сцені свого театру.
А що? Хіба весь світ не театр? Чи може, хтось визначив між ними межу? Тож нічого дивного, коли акторка, заслужена артистка України Любов Веселова, спробувала себе у ролях Джульєти, її доньки Лукреції і навіть няньки-годувальниці. А актор Роман Покровський, у свою чергу, і Ромео, і ченець Лоренцо. Отже, все змішалося — життя і театр. Та так, що бідному Вільяму Шекспіру довелося прибути з царства тіней. Отож Ромео і Джульєта знову помирають, як і належить у шекспірівській трагедії. Але прокидаються від «трунку» Актори. Адже завтра знову — Вистава.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
