Ніби на підтвердження давньої мудрості, що все геніальне просте, вінничанин Н. для того, аби «заробити» одним махом чималу суму грошей, вдався до надзвичайно простого і, як з'ясувалося, ефективного прийому. Працюючи директором невеликого підприємства, котре спеціалізується на постачанні спецодягу, він «наштампував» півтора десятка довідок про свою заробітну плату. Відтак на підставі цих документів у місцевих філіях комерційних банків та кредитних спілках отримав низку невеликих позик на загальну суму понад 34 тисячі гривень. У випадку, коли фінансові організації безпосередньо грошей на руки не давали, хитрун брав кредити нібито на купівлю нових речей, які потім відразу ж перепродував. Кілька довідок Н. видав і приятелям, які до фірми не мали жодного відношення, і вони теж пішли з ними до банків.
План був простим: при неповерненні позик кредитори змушені будуть утримувати гроші через суд, а оскільки у Н. ніякого майна немає, то виконання судових рішень могло б затягнутися на енну кількість років. Прорахунок, однак, виявився в іншому: подібні дії кваліфікуються не тільки за цивільним, а й за кримінальним законодавством. У вищезгадані довідки спритник вносив завідомо неправдиві дані (зокрема, щодо величини заробітної плати), тому як мінімум йому загрожує відповідальність за підробку документів. Що ж стосується максимального покарання, то за шахрайство в особливо великих розмірах позичальнику світить позбавлення волi на строк вiд п'яти до дванадцяти рокiв з конфiскацiєю майна. Та й кредити все одно доведеться віддавати...