Носити — не переносити

У Лондоні цієї осені святкували 25–річчя London Fashion Week, у Києві провели 25–й тиждень прет–а–порте. У виставковому центрі Acco International не було Анни Вінтур, Вікторії Бекхем і Наомі Кемпбелл, які б приїхали не за шалений гонорар, а з цікавості і щоб бути «в курсі», але в Україні заходів з історією у 25 разів (навіть не років) можна перелічити на пальцях однієї руки. Це не штучні пошуки позитиву, це об’єктивна реальність. Як і хвороби росту української моди, які ми спостерігали уже 25–й раз.

За цей час змінилися лідери модного процесу, хоча в офіційному топі UFW усе ще значаться імена, які експлуатують колишню славу (коли у країні було 10 дизайнерів) і за останні 5–6 сезонів стабільно показували виключно колекції, що не мають з модою нічого спільного.

Платонічної радості на останньому UFW додавало те, що кількість грамотних, добре скроєних, майстерно сконструйованих, гарно поданих колекцій уже скоро добереться до оптимістичних 50%. Приклади? Будь ласка: Лілія Пустовіт, Ольга Громова, Лілія Літковська, Анна Сосновська, Серж Смолін для Idol, Ірина Каравай, Тетяна Земськова й Олена Ворожбит, Kamenskayakononova, Олена Буреніна, Вікторія Краснова, Олександр Гапчук, X’U. До когось із перелічених дизайнерів є претензії щодо креативу, до когось щодо актуальності, але вони осягнули кравецьку майстерність повною мірою, з моделей на подіумі не стирчать нитки, не звисають перекособочені, криво пошиті піджаки, які нам пропонували вважати українською дизайнерською модою, не «гуляє» спина у вечірній сукні. Реальний бізнес допоміг Анні Бублик досягнути хорошої якості одягу — бо його купують конкретні люди, буде погано сидіти на фігурі — не будуть купувати. Перфекціонізм і невситиме бажання пробувати всі технологічні новинки у своєму дизайн–бюро женуть вперед Олену Голець — з якими тільки тканинами, фактурами, моделями, оздобами, конструкціями вона не експериментувала у своїй останній колекції, з цього приводу є претензії щодо ідейності й цілісності колекції, але її коктейльні й вечірні сукні ідеально сидять на фігурі й роблять із кожної жінки загадкову істоту з Венери.

Природа вимагає симетрії: якщо в Олени Голець перебір з асортиментом, то у Вікторії Краснової — явно недобір. Краснову, яка пропустила кілька сезонів UFW і за цей час відкрила лінію одягу для сну і дому dream–a–porte, ми пам’ятаємо за зворушливими до сліз мінімалістичними сукнями, ніжними блузами, конструктивістськими комбінезонами і куртками–свитками. Від неї чекали «бомби», а вона захопилася принтами, фотовиставка Краснової–фотографа і її доньки — макрозйомка кульбабки, вишні, яблука, соняшника — на одязі не вразила: ніби й тема природи близька всім, і енергетика дарів природи вітальна, і форми продумані, проте прямокутні силуети суконь і квадратні блузи, широкі спідниці і лаконічні жорсткі жилети — зручно для тиражу, але мало для емоцій. «Я хочу максимально спрощувати свої речі», — заявила на прес–конференції Вікторія.

Двоїсте враження справила колекція Ірини Каравай, яка завжди вміє викликати у публіки чистий захват. Відомо, що Ірина захоплюється образотворчим мистецтвом — вона відвідує більшість виставок у Києві, за кордоном художні музеї у неї в пріоритеті, і навіть директорка Українського дому Наталя Заболотна, вона ж організаторка наймасштабніших арт–проектів — «Скульптурний салон», «Антикварний салон», «Арт–Київ» — схоже, взяла за моду total look від Каравай. Цього разу дизайнерку надихнули роботи улюбленого іспанського художника Хуана Міро, його іронічно–наївні образи, симпатичні фігурки, яскраві абстракції Ірина інтерпретувала в колекції «Весна–літо–2010» «Сходи для втечі». На відміну від інших українських дизайнерів, які обрали для колекції «Весна–літо» кольори піску, глини, води, сірий, чорний, Ірина розбавила сірий, чорний і білий відкритими, яскравими кораловим і голубим, оранжево–гарбузовим, лимонно–жовтим; втім вугільний чорний дещо різко, грубувато поєднувався з летючими шифоновими сукнями, пластичними блузами, а різкий лимонний трохи цурався молочного шифону. У силуетах, поєднанні низу і верху, об’єму і прямих ліній у силуеті око у Каравай — бездоганне, у кольорах — дисгармонія. Ідеальними для літа будуть шифонові майки з малюнками від Nota Bene&Karavay, довгі трикотажні кардигани, білосніжна сукня–жакет.

Окремі речі з колекції Олени Даць — ду–у–уже красиві. На­приклад, коралова сукня з чорнильно–синім пальтом, або ідея блоку з тканини, в якій сусідять «тиснені» й рівні частини, чи сукні молочного кольору з додатковими полочками, але через те, що в Олени не було стиліста, колекція розсипалася на окремі блоки, а «трансформерні» одиниці не прозвучали тому, що були неправильно представлені.

Андре Тан відійшов від smart couture, який він тут збирався впроваджувати, і повернувся обличчям до модного мейнстріму. Перший блок його колекції — довгі, триярусні або краплеподібні сарафани, в яких поєднується колір молочного шоколаду, бірюзовий і рожевий, плюс короткі косухи — був заявкою на успіх, думаю, він і буде проданий найкраще — це образ успішної манекенниці, дуже популярний look. Дизайнерський дует Земськова—Ворожбит захопився застібками–блискавками, яскравим трендом нинішнього сезону. У шкіряних куртках (навіть у перебільшеній кількості) вони виглядали доречно, а як оздоба на поясах — дуже ефектно, у невеликій кількості блискавки гарно виглядають на пластичних трикотажних сукнях — тим паче з їхньою допомогою можна погратися з силуетом, об’ємами, але обсипані замками шифонові сукні сперечалися з відчуттям прекрасного. По–справжньому красивою була гама кольорів — від пурпурового, бордового — до цегляного і блідо–рожевого.

Чудову колекцію після невеликої перерви на UFW показав Олександр Гапчук за підтримки грузинських спонсорів. Багато білого, тоненькі шкіряні паски на талії — поверх піджака, поверх пальто, на сорочку, укорочені брюки(довжина трохи за коліно) в поєднанні з класичним піджаком, прозорі сорочки і піджаки з органзи — майже класичний набір від Гапчука, але з якою фантазією він тасує предмети в колоді колекції! Взуття від відомої грузинської дизайнерки Тати Варданашвілі ніби робилося з Гапчукової голови: високі чоботи з широкими халявами, халяви, які за допомогою замка одягаються на туфлі, туфлі з контрастним носком — благородний шик і дуже актуальний вигляд. n

P. S. На осінньому UFW зріс і рівень показів: саундтреки, які б відверто дратували нафталіном чи «мимокасовістю», були в меншості. Ті дизайнери, які не мають вродженого дару стиліста, як Літковська чи Залевський, але звернулися до фахівців, однозначно виграли. Покази ТМ Rito і Віктора Завадського, на яких стилістом працювала редактор журналу «Сезони моди» Тетяна Хмелівська, виглядали сучасно «правильно». Словом, люди, давайте вдосконалюватись.