Ніч передвиборчих ножів. П’ять років потому

Сьогодні виповнюється рівно п’ять років відтоді, як під стінами Центрвиборчкому відбулася своєрідна «варфоломіївська ніч». Спочатку тут пройшов 120–тисячний мітинг «помаранчевих», на якому тоді ще кандидат у президенти Віктор Ющенко вимагав від влади відмовитися від фальсифікацій виборів. Але одразу по завершенні зібрання під ЦВК з’явилися провокатори, які кидали димові шашки й били шибки, а згодом кремезні молодики під прикриттям сутінків били молотками й різали ножами останніх мітингуючих. Тоді влада своїм «безміром», що невдовзі вилився у брутальні фальсифікації, загралася. Але зрештою народ переміг, тож усі вважали, що настав час справедливої розплати. П’ятирічка — цілком достатній термін, щоб винні були притягнуті до відповідальності й почали «мотати» строк. Утім, як з’ясувала «УМ», напередодні чергових президентських виборів за поножовщину попередньої кампанії не поніс відповідальності жоден замовник, організатор чи підбурювач кривавого побоїща! Пшиком виявилися рапорти МВС у 2005 році (мовляв, справу ледь не розкрито, встановлено широке коло підозрюваних) та звіти СБУ в 2006 році (мовляв, справу про масові заворушення передано до суду, невдовзі бандити сидітимуть у тюрмах). Із півсотні бритоголових молодиків у шкірянках та спортивних штанях, які буквально залили кров’ю площу Лесі Українки, за ґрати на нетривалі терміни потрапило… лише двоє! Ще четверо опинилися на нарах за димові шашки та розбиті вікна.

Ти і різав, ти і бив? Два роки «колючки»!

Отже, спочатку порушили дві кримінальні справи щодо банальної «хуліганки», згодом органи прокуратури їх перекваліфікували на «масові заворушення» (ст. 294 КК) і передали у провадження до слідчого відділу столичного СБУ. У січні 2006 року СБУ та МВС зробили спільну заяву про стан розслідування резонансних кримінальних справ. Мовляв, у справі «передвиборчих ножів» неабиякий прогрес: слідчі столичного СБУ скерували матеріали щодо окремих нападників до суду. Решта підозрюваних на той час були у розшуку і матеріали щодо них виділили в окреме провадження. Тоді слідчі не повідомляли ні кількість підсудних та розшукуваних, ні те, в якому саме суді відбудеться процес. Тепер зрозуміло чому, адже похвалитися їм було нічим, а заява трирічної давнини щодо успішного розслідування справи (тоді СБУ очолював Ігор Дріжчаний) була звичайним «окозамилюванням».

Щоб зрозуміти це, достатньо було нагадати столичному УСБУ про справу «передвиборчих ножів» саме зараз, на п’яту річницю. Як повідомив «УМ» прес–секретар Главку СБУ у Києві та Київській області Ігор Забілик, ще 6 травня 2006 року Печерський райсуд столиці виніс вирок двом обвинувачуваним у нападі і різанині — громадяни Ш. і У. отримали… по два роки позбавлення волі! Зрозуміло, що вони вже давно на волі. Щодо решти нападників кремезної статури, то у матеріалах слідства та суду, які опинилися у розпорядженні «УМ», ці кілька десятків бійців проходять як «невстановлені слідством особи» і покарання за свої дії, зокрема за «заподіяні побої та тілесні ушкодження кільком десяткам громадян України», не понесли.

Що цікаво, як йдеться у матеріалах слідства, перед нападом їх усіх зібрали на вулиці Кутузова, біля будинку №8. Дали установку — і вперед, до ЦВК. Тож де гарантія, що подібні групи молодиків не направлятимуть на криваві завдання і цієї передвиборчої кампанії? Адже шанси опинитися на лаві підсудних: два до п’ятдесяти, а ризик «сісти» на нари не такий і страшний — що там якісь два роки!?

Іншу кримінальну справу СБУ порушила проти любителів каміння та димошашок. Усі семеро були слідству відомі: киянин А., який організував за винагороду трьох мешканців Житомирщини та трьох — із Сумщини бити вікна. Майнова шкода, якої вони завдали будівлі облдержадміністрації (тут розташовано і ЦВК), склала 10368,79 грн. Вирок Печерський райсуд оголосив лише кілька місяців тому — 17 червня 2009 року. Троє житомирян отримали по п’ять років «колючки», один сумчанин — два роки. Ще троє перебувають у розшуку.

Ми вірили: бандити сидітимуть у тюрмах

Керманич кримської міліції, заступник міністра Геннадій Москаль, який у 2005 році починав розслідування справи «передвиборчих ножів», дізнавшись від «УМ» кількість засуджених провокаторів та їхні строки, був відверто шокований. «Тоді, у 2005 році Президент Ющенко поставив перед МВС три головні завдання: розкрити справу Гонгадзе та ці два епізоди по ЦВК, — зазначає Геннадій Геннадійович. — Це, як кажуть, і для нас були справи честі, бо імідж міліції перед народом був заплямований. І ви пам’ятаєте, прогрес у розслідуванні був. Нам тоді хотілося, щоб бандити сиділи в тюрмах. В оперативників, слідчих горіли очі, вони хотіли працювати, сьогодні я не бачу такого блиску в очах. Велися активні розшукові заходи. Щовечора по справі біля ЦВК мені доповідали Ярема (начальник столичної міліції. — Ред.), начальник слідчого відділу Києва та новий керівник Печерського райуправління міліції, слідчі з Департаменту карного розшуку. Але, на жаль, не від нас залежав кінцевий результат. До того ж наприкінці 2005 року мене направили «губернатором» на Луганщину».

На думку генерала Москаля, помилковим було рішення Генпрокуратури перекваліфікувати цю справу на ст. 294 КК (масові заворушення), через що її забрали слідчі СБУ. Тим більше що досвіду в справах, що пов’язані з нападами та побиттям, у міліції більше. «Можна було обвинувачення висунути за хуліганство та порушення громадського порядку — нормальні статті в компетенції міліції, — переконаний генерал Москаль. — Бо головне не кваліфікація злочину, а покарання за нього. Та ж «хуліганка» передбачає від трьох до дев’яти років. А так за масові заворушення суд смішні строки нападникам дав. І чому лише двох покарано?».

Заступник міністра не розуміє формулювання «невстановлені слідством особи» в матеріалах слідства: «Мені це дивно, адже купа доказів була (покази затриманих, які розповідали, з якої вони охоронної фірми, подання до прокуратури на притягнення до відповідальності колишніх працівників внутрішніх справ за бездіяльність, і головне — відео­фільм), куди все поділося? Ми передали СБУ і офіційні, й оперативні матеріали. Оперативна зйомка того страшного побоїща обов’язково мала бути у кримінальній справі як речовий доказ. Там же багатьох нападників добре видно, вони облич не ховали»...

ЯК РОЗСЛІДУВАЛИ СПРАВУ «ПЕРЕДВИБОРЧИХ НОЖІВ»

Нагадаємо, що вже після виборів, у березні 2005 року, новопризначений заступник міністра внутрішніх справ Геннадій Москаль вибачився перед українцями за бездіяльність міліції під час скандального мітингу під ЦВК 23 жовтня 2004 року. Мовляв, різанини не було б, якби не пасивність попередніх керманичів МВС та активність «тіньового» штабу Януковича. За словами пана Москаля, сімох хуліганів, які близько 16.00 кидали у вікна ЦВК каміння та димошашки, зусиллями демонстрантів та порядних працівників міліції вдалося затримати. Але, після того як молодики дали пояснення, зателефонував один із тодішніх керівників МВС і «попросив» відпустити хлопців. А невдовзі у відділі з’явився один із керівників столичної міліції й особисто порвав задокументовані свідчення політичних хуліганів. У 2005 році особи цих сімох встановили без проблем. Двоє з них на той час устигли скоїти ще й убивство на Херсонщині!

МВС у 2005 році також з’ясувало, що протягом жовтня 2004 року група людей зі штабу Януковича збирала по регіонах людей із кримінальним минулим. За вказівкою одного з тодішніх віце–прем’єр–міністрів (преса припускала, що йшлося про керівника «тіньового» штабу Януковича Андрія Клюєва. — Ред.) їх поселяли у відомчому санаторії Міненергетики в Обухівському районі. Координував їхню діяльність один зі столичних кримінальних авторитетів, якого після виборів оголосили в розшук.

Щодо нападу на мітингувальників біля входу до ЦВК пізно ввечері з ножами та молотками, то у 2005 році на Богомольця, 10 володіли неабияким речовим доказом — кадрами оперативної зйомки, записаної під час конфлікту. Цей відеозапис, незважаючи на наказ попереднього керівництва знищити його, таки зберіг один з оперативників. Пресі тоді показали ці кадри, на яких добре видно, як група людей спортивної зовнішності підходить до пікетників і починає бійню. Перед цим усю міліцію було навмисне знято, а підрозділи «Беркута» передислокували у внутрішній двір Центрвиборчкому. «Правопохоронці» чули зойки людей, але на допомогу не прийшли. За першої каденції Луценка на чолі МВС начальника «Беркута», який не дав пiдлеглим вступитися за людей i не пропускав до ЦВК депутатiв, звільнили, до нього було чимало запитань у слідчих.

Слідство також з’ясувало, що напад на беззахисних людей мав на меті відволікти Ющенка та його команду від засідання ЦВК (на якому приймалося рішення про відкриття додаткових 450 виборчих дільниць у Росії, що дало б чималі ресурси для фальсифікацій) і виманити їх на вулицю. Тому в «тіньовому» штабі Януковича вирішили викликати по «мобільному» криміналітет для нападу. За роботу обіцяли півтисячі доларів кожному, але дали лише по триста, бо «російське» рішення ЦВК не пройшло. Окрім бандитів, по справах, окреслених у 2005 році генералом Москалем, проходили і ті, хто давав накази. Навіть генерал–полковники і генерал–лейтенанти! Особисто до Януковича у слідства претензій не було, однак у МВС додавали, що існує чимало доказів причетності до злочину працівників його штабу, зокрема так званих політтехнологів.