Федір Муравченко. (Фото з сайту 2000.net.ua)
Нагород у 80–річного Федора Муравченка, генерального конструктора держпідприємства «Запорізьке машинобудівне КБ «Івченко–Прогрес», хоч греблю гати. Є серед них і найвища — Герой України. Отже, коли біля його будинку № 5 по вулиці Омській, де мешкає конструктор авіадвигунів, зібралися, щоб відкрити меморіальну дошку, це нікого не здивувало. Але повною несподіванкою на цьому заході стало вручення Муравченку... шкільної «золотої» медалі.
Голова Юр’ївської райради Катерина Кривко, яка озвучила рішення обласного управління освіти про нагородження «золотою» медаллю випускника 1948 року Юр’ївської середньої школи Федора Муравченка, зазначила: «Як відмінник навчання, він цю нагороду заслужив, однак тоді не одержав». «Золоту» медаль «учню» вручив нинішній директор школи Олег Ананченко.
Понад 60 років тому шкільну нагороду йому не дали з політичних міркувань. Федір Муравченко у своїй книзі «Людина і небо» пише, що мав намір вступати до технікуму, чим викликав гнів партбосів. Аби напоумити, викликали «на килим»: ти ж — член райкому комсомолу, і без освіти політичної, без партії тобі не бачити кар’єри. «Я тоді не здався, — згадує Федір Муравченко. — Висунули на районній конференції делегатом на обласний форум комсомольців — зняв свою кандидатуру. Секретар райкому тоді пригрозив: «Ти це запам’ятаєш на все життя!..». І дійсно, «пішло–поїхало»: позбавили не лише «золотої» медалі. Свідомо, тому це не можна вважати випадковістю, помилкою».
Україна незалежна відновила справедливість, відтак кавалер ордена «За заслуги» усіх ступенів та ордена Ярослава Мудрого, автор з півсотні наукових праць, творець 25 винаходів, кандидат технічних наук й академік, лауреат багатьох державних премій і Герой Соцпраці, Герой України Федір Муравченко — відтепер ще й «золотий» медаліст середньої школи. Нагороду, я певен, мій земляк покладе поруч із «червоним» дипломом Харківського авіаційного інституту. Слава Богу, що хоч його не відібрали — у 1954–му, за шість років після шкільного конфузу...
Іде другий десяток літ, як немає з нами дорогої для мене людини — Євдокименко Ірини Пилипівни, матері моєї дружини, а по-простому — тещі (або, як прийнято в англійців, mother-in-law, «мами за законом»). Народилася вона у 1910 році. >>
30-річний черкащанин Олексій Ганшин ніколи не мав автомобіля і навіть не хоче його купувати. Бо в нього є веломобіль. Олексій не просто любить на ньому подорожувати, він власноруч будує ще й лежачі велосипеди. У планах народного умільця — власна велосипедна фірма на зразок тих, що працюють у Європі. >>
Сьогодні — 9 днів, як пішов із життя Ігор Калашник, політик, громадський діяч Черкащини, доктор економічних наук, заслужений будівельник України, лауреат загальноукраїнського рейтингу професійних досягнень «Лідер України», депутат Черкаської міської ради кількох скликань і багаторічний друг нашої газети. Йому було лише 55 років. Раптова і трагічна смерть шокувала всіх, хто знав Ігоря Миколайовича. >>
Ще жоден художник тему сучасної українсько-російської війни досі не втілював настільки масштабно, як 53-річний художник iз Дніпропетровська Сергій Чайка. Його нова картина вражає грандіозністю, насиченістю образів українських героїв, серед яких у центрі постає Надія Савченко. >>
Звістка про те, що Василю Пилці з Кривого Рогу замовили портрет короля Кувейту, нещодавно була розповсюджена багатьма ЗМІ як неабияка сенсація. Особливої ж пікантності додавало те, що українському майстру гравюри на склі за таку роботу ніби мають заплатити гонорар у сумі річного бюджету України. >>
Більше 30 років поспіль українська народна пісня допомагає черкаській родині Карпенків на їхньому життєвому шляху. Саме пісню та музику Ніна Петрівна i Володимир Михайлович називають тим джерелом натхнення, яке підтримує, дає сили і дарує настрій. І тоді як добре на душі, і тоді як важко. >>
