Спільний склад ідей

25–й український тиждень прет–а–порте учора благополучно закінчив свої покази чоловічими колекціями і «Новими іменами». Сьогодні тих, хто витримав шестиденний марафон біля подіуму, очікує приємний бонус — ввечері у «Мистецькому арсеналі» відбудеться показ всесвітньо відомого ліванця, повноправного члена Французької Палати Високої Моди, першого неіталійського дизайнера, прийнятого до Національної Палати Моди в Італії Елі Сааба. Майстер суконь для червоних доріжок Сааб представить свою колекцію Haute Couture сезону осінь / зима 2009–2010, представлену на показі Haute Couture в Парижі влітку 2009 року, а потім столичні модники матимуть afterparty в лаунж–ресторані Buddha–bar Kiev. Із рідкісних у наших краях пташок–селебрітіз на показі Сааба тусуватимуться відчайдушна домогосподарка Єва Лонгорія та наша емігрантська кінозірочка Ольга Куриленко. Зробив цей статусний подарунок UFW власник компанії   ТОВ «Нафтогаззбут» Олександр Онищенко. Про Елі Сааба читайте в наступних номерах, а поки коротко поговоримо про вдалі «луки» і гучні «пшики» наших вітчизняних дизайнерів.

У п’ятницю найбільше захопили колекції Автанділа Цквітінідзе і Лілії Літковської. Автанділ, який уже кілька років не показується на Тижнях моди в Москві — це його позиція, натомість не пропускає жодного сезону в UFW, і українські жінки запитують у нього логічні речі: де це можна купити в Києві, чи Одесі, чи Дніпропетровську. Уже можна. Недавно в київському салоні Mersedes Benz (власник — земляк дизайнера Таріел Васадзе) з’явилася колекція суконь Avtandil for Mersedes Benz. А в новій колекції весна–літо 2010, нехарактерній для дизайнера, публіка побачила безумовно красиві сукні, така собі неокласика з шанелівською стилістикою, з шармом вінтажності — молочний шовк, гарне мереживо, бежевий шифон із вшитими у тканину крупними перлинами, з бісерною вишивкою, пінними оборками, лаконічні чорні сукні. Актуальна довжина трохи вище колін, жорсткі формотворчі елементи відступили на другий план або приховані м’якими складками, драпіровками, здається, жінка від Автанділа стала м’якшою.

Поки дизайнери не оголосили якусь частину гардеробу новою іконою, сукні й далі залишаються у трендах (як і комбінезони), причому українські дизайнери показали безліч — спеціально підкреслюю — красивих, ошатних, коктейльних і вечірніх суконь, які не нагадують парад Шахерезад чи весілля року десь у Козятині. М’які, гармонійні, не в «жутких розочках», а з «правильними», зібраними із тканини, трояндами по всьому полю чи фрагментарно сукні варто шукати у марки KAMENSKAYAKONONOVA — дизайнерки зупинилися на бежевому, чорному і дуже модному в наступному сезоні припорошеному синьому. Їхня колекція називається Urban Pushkin(«Міський Пушкін») і відсилає до образу сучасної дівчини, яка трохи сумує за «Я помню чудное мгновенье» і, мабуть, сама пише вірші на балконі хмародряпа. Це видають чорнильні плями на обличчі. А–подібний, краплеподібний чи пісочний годинник — не важливо, всі силуети мають право на життя.

Сексуальні — суперміні, великі декольте, відкрита спина, і блискучі, як дискотеки 80–х, сукні показав Віктор Завадський, який дебютував на подіумі без букви О і, відповідно, Тетяни Островерхової, з якою раніше разом трудилися в дуеті ОZ. Бежевий, золотистий, сріблястий, зелений, шоколадний, чорний і багато великих каменів в оздобленні, підкреслена талія і ліф — таку дівчину не пропустять на дискотеці чи паті біля басейну.

Скромним і романтичним дівчатам треба записати адресу Катерини Пшеченко, яка на славу потрудилася над пластичністю своїх моделей. Її довгі, в підлогу, шовкові жаті сукні з металізованою ниткою, куртки–кокони, комбінезони треба спостерігати в русі, видовище заворожує. У цій колекції, утім як і в попередніх, дуже читається акторська освіта Пшеченко — в цих сукнях треба грати витончених героїнь Чехова або декламувати вірші Марини Цвєтаєвої в моноспектаклях. Це враження підсилюється ще й подачею колекції: в усьому світі прийнято «гасити» відверту романтику, лірику якимись приземленішими речами — міксувати з кедами, рок–стилістикою, вуличною модою, наш час уже боїться тендітної жіночності, бо це велика розкіш і велика відповідальність, а Катя видала абсолютний романтичний «лук», підсилений ще й квітами з повсті і вовни, «квітковими» капелюхами тощо. Ефект «дыша духами и туманами» досягається з–поміж іншого чудовим туманно–блакитним кольором.

Сукні на будь–який смак, будь–якої фактури — від атласних до «пухнастих» шовків, будь–якого силуету — і широкі плечі 80–х і тоненькі талії 40–х — представила Олена Голець у колекції «Шовковий шлях». Так багато видів цих суконь і так багато різних типів оздоблення — плісе, гофре, бантові складки, шипи, пістони, стрази, вишивка, принти, що вловити в них щось спільне надзвичайно важко. Питання «А де колекція?» не буде недоречним. І зразу ж комплімент — за чоловічу лінію. Очевидно, Олена Голець занадто захопилася новим для себе напрямом — чоловічим одягом, що з «луками» в жіночій сильно перебрала. Але чоловіки нарешті задоволені — й ідеальні оксамитові піджаки, і класичні костюми з пакетами на кінській волосіні (таке можуть собі дозволити тільки перші лінії найдорожчих світових брендів), і піжонський костюм розрідженого блакитного кольору, і лляні шорти, і гаремні чоловічі брюки можна знайти в цій колекції, і все бездоганно зроблене.

Після минулорічного показу Лілії Літковської важко було зробити щось на тому ж емоційному градусі, але Літковська — ґранд–талант: припинивши співробітництво зі студією AnnLee, в якій працювала останні 5 років, дебютну самостійну колекцію і зробила, і показала блискуче — і назвала її відповідно «Прив’язаності». Це знайома для неї стилістика ґранж, але з чималою кількістю речей–трансформерів: то з рукавів куртки можна зробити шарф, то з піджака «виходить» кардиган. Великі «рублені» коміри, розмашисті 3–D спідниці, нашиті поверх сукні «скелети» корсетів, оригінальні драпіровки, які дуже точно передають ті форми, які хотіла бачити дизайнерка. Порівняння з Вів’єн Вествуд Лілію не дивують і не дратують, вона спокійно констатує: «Коли ми шили колекцію, конструктор подивилася показ Вествуд весна–літо–2010 і побачила в неї таку ж сукню, яку я придумала. «Але ж ми це зробили, не бачивши показу», — засмутилася колега». Нічого, це ще раз доводить, що ми всі черпаємо ідеї на одному «складі». Сценографія показу — склад декорацій, де немає гламуру і показного благополуччя, все щире і справжнє, дух, атмосферу концепції підтримав своїм живим виступом на подіумі Дмитро Шуров — екс–«океанівець», клавішник групи Esthetic education і Земфіри.

Найяскравіші емоції від п’яти днів показу вихлюпнуті, далі поговоримо про тенденції і розвиток фешн–індустрії з холодною головою.