Два дні 25–го за рахунком Українського тижня моди прет–а–порте показали, що лідерами залишаються ті, хто зрозумів: гратися в моду треба за міжнародними правилами. Тим паче що вихід на західні ринки дисциплінує — у нью–йоркському чи лондонському шоу–румі не зрозуміють хандру, повільну роботу працівників дизайн–бюро чи затримки з тканинами.
Глюк як тло Лілії
Відкривав UFW показ Лілії Пустовіт, яка продає свій одяг під брендом Poustovit у Москві, Санкт–Петербурзі, Києві і Цюріху, а Poustovit for Аtelier 1 — у Києві, Більбао, Лондоні, Сеулі, Токіо, Парижі і Санта–Моніці. Ті, хто хоч раз обирав одяг від Пустовіт, не зможуть відмовитися від її харизматичних та ідеалістичних речей, від її філософії свободи і несхожості на інших. На тлі чорно–білого українського пейзажу під драматичну музику Глюка подіумом ходили дівчата — розслаблені і просвітлені. Ніжні сукні з чіткими комірцями і заниженою талією підперезані жорсткими шкіряними пасками, сукні–тренчі з характерними короткими рукавами, багато двобортних безрукавок, плащі і піджаки, ніби з плеча свого хлопця, сукні на піврозміра більші — ніщо не заважає цій дівчині йти по життю вільно і впевнено.
У новій колекції Gortenzia VS Geranium є чудові сукні–сорочки — з характерними комірами і широкими плечима, і квітчасто–горохові сукні з легких шифонів — ностальгійно жіночні, з тих часів, коли сексуальність була природною, а не обов’язковою і агресивною. Кольорова гама колекції — приглушена і ніби вицвіла на сонці: сіро–пісочний, припорошений зелений в горохи, виноградно–синій, розмито блакитний.
Яскравими акцентами в колекції були прикраси — минулого сезону Лілія Пустовіт започаткувала лінію аксесуарів Poustovit Made With Crystallized Swarovski Elements, відтак масивні кольє з великими кристалами «Сваровскі», показані в новій колекції, можна купити в київському магазині «Пасаж, 15».
Українська краса по–американськи
Друга чудова колекція першого дня була в Ольги Громової, яка в червні підписала трирічний контракт з одним із найавторитетніших шоу–румів Америки — Nexus. Розташований на знаменитій П’ятій авеню, на Манхеттені, Nexus просуватиме марку Gromova Design у США, Канаді та Латинській Америці. Фото для поліграфічної продукції марки зробив відомий американський фотограф Гвідо Арджентіні, а обличчям Gromova Design стала співачка і модель «Плейбоя» Даша Астаф’єва — не тільки тому, що красуня, а й тому, що вона відома у США.
Нова колекція Громової — це чудова робота з пропорціями, актуальні силуети і неймовірно красива кольорова гама: шовк деграде — від шоколадного до кольору шампанського, золотисто–бежева шахівниця, пісочний і перлинно–сірий. Із пластичного шовкового трикотажу з клітинками Громова зробила стильні легінси, топи, трикотажні сукні–футляри — абсолютно мінімалістичні спереду з акцентом на спині — будь то драпіровка чи виріз–хомут.
Половина колекції Ольги Громової — це прості сукні складного крою, де вбрання буквально моделюється по фігурі і сидить, як влите, в цьому є простота й краса по–американськи — буржуазно і просто. Дуже вдалі комбінезони і брюки–галіфе, шовкові сукні прямого силуету. Здається, весь минулий досвід, усі свої улюблені прийоми вдосконалення крою і пропорцій Ольга Громова зібрала в цьому одязі.
Стилістично колекція була дуже чистою, показ «діловий» — без спецефектів і арт–об’єктів, але Громова не може без фішок — нею стала відеозаставка, на якій дизайнерка ефектно розбиває комп’ютерно–графічну стіну. Красиво!
Цього року Ольга Громова започаткувала й другу лінію одягу O:ga, яка продається в магазинах «Модного кварталу» та мережі Yellow&Blue. Те, що я особисто бачила на вішалках, — речі з минулої, «чорної» колекції, — виглядає стильно і дорого, ціни в межах від 800 до 1100 гривень.
Браво для Вікторії
До речі, дизайнер одягу Вікторія Гресь оформила магазин Yellow&Blue у Дніпропетровську як дизайнер інтер’єрів, і поруч із другими лініями Олексія Залевського, Ольги Громової, Наталії Глазкової, Віктора Анісімова, Олени Даць, Марини Муляр представила свою другу лінію. А в четвер на подіумі UFW Вікторія нафантазувала весну–літо 2010 у стилістиці «Російських сезонів» Дягілєва початку XX століття.
Крізь еклектику образів, узятих із костюмів до балетних спектаклів, загальної атмосфери Парижа 1909 року — тут і Бакст, і «Шахерезада», і «Жар–Птиця», і Бенуа, і тюрбани з корсетами — просвічується жінка Вікторії Гресь, яка відчайдушно хоче бути жіночною, беззахисною, зворушливою і романтичною. Театральна тема в одязі, актуальна восени, підкріплена класичними «живими» статуями на сцені і фільмом на заднику, в якому задіяні артисти балету Національної опери. Чудове поєднання вишуканої пластики і прикрас від Roberto Bravo, які розробляли в тому числі й спеціально для спільного показу з Домом моди Victoria Gres — фільм конкурував із дефіле.
У нас на районі
На показі колекції Олексія Залевського Chervona Nastya народ у залі вправлявся в асоціативних рядах — японські мультики манга, стилістика емо, фільм жахів «Дзвінок», кітчева Кармен, вулична мода на районі. Гра у стилізації за допомогою циліндрів, гігантських бантів, бейсбольних біт і реперських ланцюгів — улюблене заняття Залевського, по суті, це «класичні» моделі Залевського, які переходять із колекції в колекцію, тільки в цьому сезоні одягнені на смугасті лосини. Плюс новий реквізит — циліндр, бант, парасолька, бейсбольна битка, та експеримент у межах трьох кольорів — білий, червоний і чорний. Йому вже стільки років вдається дурачити публіку — infant terrible...
СИМВОЛИ
Історія з пектораллю
Оксана Караванська взялася розвивати тему зі скіфською пектораллю — і принтами, і на рівні конструювання, і прикрасами, а в стилістиці, прийомах і подачі — все впізнаване і прогнозоване.
Просто з пектораллю вийшла містика. Абсолютно випадково дизайнери з оргкомітету UFW знайшли красивий образ на осінній тиждень — пектораль, національний символ, традиції, і не так етнографічно, як народний костюм чи вишивка. Оксана Караванська в той самий час придумала, що традиційно чоловічу прикрасу пектораль можна обіграти в жіночому костюмі.
А на вечірці, яка передувала UFW і проходила в «Мистецькому арсеналі», розчулений директор цього музейного комплексу Ігор Дідковський одягнув на президента оргкомітету UFW Ірину Данилевську справжню скіфську пектораль, якій більше 3000 років і страхова вартість якої, кажуть, сягає 6 мільярдів доларів. Виявляється, у Києві є не тільки пектораль, знайдена Борисом Мозолевським, є ще шість скіфських царських пекторалей. «Я просто не могла повірити, що на мені зараз річ, яка має вартість не грошову — хоча це більше кілограма золота, а й історичну, — каже Ірина Данилевська. — Я відчула себе такою піщинкою — ми всі повмираємо, нас не буде, а ця унікальна річ залишиться у віках».
Історія з пектораллю символічна, чи не так? Кожному з нас завжди є до чого прагнути. В сенсі, щоб не плюнути у вічність, як казала Фаїна Раневська, а змайструвати, вигадати, втілити свою «пектораль», яка стане культурним символом.