Педофіли з мандатами?

Такого у нашому політикумі ще не було: політиків звинувачували в рукоприкладстві, розкраданнях, отруєнні, навіть убивстві (згадайте Лозинського), але щоб у педофілії... Наскільки прогнилою є наша верхівка, коли вже маніпулює не тільки нашими мізками, а й нашими дітьми! Суспільство шоковане: у справі розбещення неповнолітніх вигулькнули прізвища трьох депутатів. Випадковість чи закономірність?

А чи велося слідство?

Позавчора в ефірі «5–му каналу» міністр внутрішніх справ Юрій Луценко заявив: «За двадцять хвилин до того, як я прибув до вас, ми отримали покази матері та однієї потерпілої дитини, що до цієї справи причетні і народні депутати України. Чесно кажу, у мене особисто викликає певні сумніви вся ця історія з огляду ось на що: ми сім місяців розслідували справу і маємо одного заарештованого і ще трьох людей, які будуть,  імовірно, причетними до цього. Але за сім місяців ми ні разу не чули ні від матері, ні від дітей, ні від депутатів, які писали запити, що до цієї справи причетні депутати. Аж ось на сьомий місяць діти згадують про події трирічної давнини, які з ними ніби робили депутати».   

Якби підлеглі Луценка справді розслідували справу сім місяців, то матері постраждалих дітей не довелося б стукати в усі двері й звертатися до народних депутатів, омбудсмена, Президента і Прем’єра. До речі, від Юлії Тимошенко, на допомогу якої постраждала розраховувала найбільше (бо сподівалася, що, «як жінка і мати», Прем’єрка її зрозуміє), навіть не надійшло відповіді. Насправді ж повноцінне слідство у справі розпочалося лише в липні, після того як була порушена кримінальна справа та передана до слідчого управління ГУ МВС у Києві. Бо ще коли вона перебувала на провадженні в Дніпровському райвідділку міліції, слідчий, до якого мати звернулася з питанням, чому він не проводить жодних слідчих дій, відповів: «У мене справ багато, а зарплата 2300 гривень. Ви хочете, щоб я за ці гроші проводив слідство?» Мати дітей стверджує, що очевидцем цієї розмови був і її адвокат.

Окрім того, пан міністр стверджує, що в порушенні кримінальної справи жінці було відмовлено, оскільки у дітей не було виявлено характерних ушкоджень. Але з документів, які має «УМ», випливає, що така експертиза у квітні (а саме тоді мати вперше звернулася до міліції) взагалі не проводилася! У порушенні кримінальної справи матері відмовили на основі того, що підозрюваний, тобто батько дітей, заперечив факти, викладені в заяві дружиною, а свідків не знайшлося! Що–що, а шукати докази для відмови в порушенні справи наша міліція вміє!

Одначе вже у травні на огляді у дитячого проктолога в Охматдиті в обох дітей було виявлено запалення прямої кишки та ослаблення сфінктера. А за кілька днів Оля та Валера (імена дітей змінено) пройшли освідування в Київському міському бюро судово–медичної експертизи, де в дівчинки було виявлено гіпертрофію статевих органів. Тоді ж, у травні, дітей перевіряли на детекторі брехні. Але знову доказів виявилося замало, бо в порушенні кримінальної справи було відмовлено!

Мати сама знайшла квартиру, де ґвалтували дітей

Розголошувати прізвища депутатів, замішаних у секс–скандалі, правоохоронці не поспішають, посилаючись на таємницю слідства. Одначе вчора через ряд медіаканалів ці прізвища стали відомі всій країні (тим паче що правоохоронці яскраво продемонстрували вміння вигороджувати підозрюваних на прикладі Лозинського). До Віктора Уколова, який уже сидить «у глухому селі», можуть приєднатися і БЮТівці Сергій Терьохін та Руслан Богдан, яких постраждалі діти впізнали на фото. За словами жінки, все відбувалося на одній київській квартирі. Там, вважає мати, була організована порностудія, де ґвалтували дітей та знімали дитяче порно. «За описами сина я знайшла ту квартиру. Жодні слова не можуть передати, що відчуває мати, коли вночі ходить від будинку до будинку і шукає той, де ґвалтували її дитину», — каже жінка. Дивно, що цього не зробило слідство, яке тривало «сім місяців». Можливо, там можна було ще знайти докази шокуючих злодіянь. Як матері було слухати від своїх дітей ось це? Зазвичай ґвалтували трьох хлопчиків одночасно на одному ліжку. Троє ґвалтували, один — знімав на відео. Жоден із ґвалтівників ніколи не користувався презервативом. Хто були ті інші діти та звідки їх приводили, Валера не знає. Якщо ці факти, про які розповідає мати, підтвердяться, то карати треба не тільки учасників оргій, а й тих, хто тривалий час намагався заплющувати очі на злочин і недбало ставився до слідства.

Президент вимагає об’єктивності

З огляду на вищесказане, депутат Григорій Омельченко вимагає звільнення Юрія Луценка з посади міністра МВС. Президент України Віктор Ющенко, до якого також зверталася мати дітей, ще влітку доручив Генпрокурору перевірити наведені в її листі дані. «Складається враження, що комусь кортить приховати реальні факти та імена учасників цих ганебних дій. Інакше важко пояснити, чому органи, відповідальні за дотримання правопорядку в країні, починають виконувати свої безпосередні функції тільки після набуття широкого резонансу певних подій у суспільстві та втручання ЗМІ. Так це вже було неодноразово — зокрема, й у справі колишнього народного депутата України Лозинського», — зазначає Віктор Ющенко. Враховуючи особливе значення цієї справи, — адже йдеться про розбещення неповнолітніх дітей, — Президент України категорично вимагає від Генпрокуратури забезпечити об’єктивність розслідування щодо усіх фігурантів справи — без огляду на політичний тиск, шантаж, посади і мандати.

АСПЕКТИ

Потерпілі від насилля хлопчик і дівчинка стверджують, що бачили, як дорослі знущалися й над іншими дітьми. Про це вчора на прес–конференції в УНІАН заявила юридичний консультант матері потерпілих дітей адвокат Тетяна Монтян. «Вони свідчать про те, що в «Артеку» бачили дітей, як вони кажуть, старомодно вдягнених, і їх використовували для тих самих цілей. Не виключено, що це були діти з інтернату, — каже Монтян. — Те, що вони мені розповіли, це неймовірний жах, про який я ніколи не чула! Я ні за що в світі не повірю, що цих дітей намовили. Вони готові впізнати своїх кривдників навіть за статевими органами!» Юристка звернулася до названих дітьми депутатів із закликом добровільно зняти з себе недоторканність «і з усіх сил захищатися в суді й заодно пояснити там, звідки діти, які готові впізнати їх, знають їхню тілобудову».

З інтернет–блогу Віктора Уколова:

«Я покинув Київ. Сиджу в глухому селі й намагаюсь зрозуміти, де була моя помилка...

Насамперед не для виправдання, а заради справедливості: по–перше, єдиний і останній раз на території «Артека», як і в Криму, я був у 1993 році, за 4 роки до народження першої дитини Дмитра П.; по–друге, я навіть не знаю, як його діти виглядають не на фото, бо єдиний раз бачив старшого ще в пелюшках у 1998 році, а молодшу доньку не бачив узагалі ніколи в житті.

Дмитро — мій старий інститутський знайомий по Українській студентській спілці... Останній раз у неофіційній обстановці ми бачились з Дмитром та Оленою у 1998 році у них вдома. Відтоді всі контакти були по телефону і суто офіційні — як правило, він домовлявся про інтерв’ю того чи іншого депутата. Олену, його дружину, я добре знаю — у 1993 році був свідком на їхньому весіллі, а пізніше вони обоє працювали в моєму інформагентстві. Тоді вони були чудовою парою.

Тому дзвінок Дмитра 10 травня 2009 року пролунав, як грім серед ясного неба, — він попросив терміново побачитись і пояснив, що розлучається. На зустріч він прийшов пригнічений, ліва рука висіла нерухомо... Дмитро двічі намагався покінчити з собою і в результаті перерізав головний нерв, тому рука майже не рухалася. За його версією, дружина знайшла йому «заміну» і вимагала розлучення, а він хотів уберегти сім’ю. Тому нібито Олена, караючи його за непоступливість, звинуватила у зґвалтуванні власної дитини, але міліція не повірила, бо не було доказів.

Дмитро розповів, що звернувся до адвоката Едуарда Багірова. Той нібито запросив за свої послуги 10 000 доларів. Дмитро прийшов до мене по гроші. Я дав тільки 2000...

Не хочу розповідати про постійні дзвінки Дмитра протягом літа, від яких згодом уже хотілося заховатися, але ми розуміли, що треба піднімати трубку, бо людина в біді.

У серпні знову передзвонив Дмитро. Він плакав — його забирала міліція, яка таки порушила кримінальну справу. Тоді я попросив вже свого знайомого — професійного адвоката у кримінальних справах Михайла Квашу, підписати з Дмитром угоду про захист. Те, що я почув від Кваші, викликало у мене і всіх наших знайомих справжній шок — на думку адвоката, докази були неспростовні. Підробити їх можливо. Кваша категорично відмовився від захисту Дмитра... Наразі я бажаю Дмитрові тільки одного — справедливого суду і справедливого покарання.

Регіонали продовжуватимуть розкручувати скандал, і я нічого не можу вдіяти, щоб зупинити цей дев’ятий вал брехні, тому я і припиняю свою участь в українській політиці до кінця виборчої кампанії».

* * *

Подаючи цей «уривок» із твору загнаного в сільську глибинку Віктора Уколова, не можемо не зробити кілька коментарів. По–перше, обоє дітей Дмитра та Олени були всиновлені в 2005 році, й бачити когось із них у 1998 році в пелюшках Уколов не міг. По–друге, якщо адвокат відмовився захищати Дмитра через «неспростовні докази», чому ж тоді народний депутат не посприяв пришвидшенню слідства, яке міліція чомусь затягувала?