6 жовтня народні депутати ухвалили постанову про те, що одним із джерел фінансування, аби підвищити стандарти (мінімальну зарплату та прожитковий мінімум), будуть кошти, зекономлені за рахунок зарплат високопосадовців.
Подібні постанови не мають нічого спільного з системною законотворчою діяльністю. Хоча рішення народних депутатів, у принципі, справедливе. Адже в жодній цивілізованій країні найвище керівництво державного органу не отримує в десятки разів більшу зарплату, ніж найменш оплачувані службовці. Європейський досвід свідчить, що коефіцієнт не перевищує 7.
Система оплати праці та структура заробітної плати держслужбовців України суттєво відрізняється від цивілізованих країн.
Наприклад, у країнах Європейського союзу створено прозорі та логічні системи оплати праці, в яких посадовий оклад є основним компонентом оплати праці та становить близько 90 відсотків у її структурі.
В Україні ж елемент (премії, низка надбавок) заробітної плати держслужбовця, який визначає безпосередньо керівництво, є високим. Це заохочує керівників бути уповноваженими на розподіл, а не управлінцями із забезпечення високоефективної влади та створення сприятливих умов для плідної роботи працівників. Більше того, чинна система оплати праці держслужбовців дозволяє морально не чистим керівникам, маніпулюючи преміями та надбавками, привласнювати значні кошти, призначені для оплати праці всьому колективу.
Враховуючи зазначене, указом Президента України ще в лютому 2006 року було затверджено Концепцію розвитку законодавства про державну службу в Україні, якою передбачено і реформування системи оплати праці державних службовців. Згідно з указом, уряд мав забезпечити розробку законопроектів із питань удосконалення державної служби і, насамперед — проект нової редакції Закону України «Про державну службу», який треба було подати у встановленому порядку до 1 квітня 2006 року.
Натомість за майже чотири роки маємо пшик–постанову. Як у тій українській казці про горе–майстра, що намагався викувати спочатку сокиру, потім — молоток, нарешті хоча б цвях, а коли в нього нічого не вийшло, то викинув розігріте залізо у воду — і вийшов пшик.
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
