Держава посеред війни

Покрова на Волині зустріла Президента України Віктора Ющенка колючим вітром, дощем та снігом на зеленому листі. Снігопад, що звалився на Західну Україну в ніч на 14 жовтня, вибив із колії функціонування понад сотні населених пунктів області. Тому мешканці селища Колки , що на Маневиччині, вже засумнівалися, що Президент приїде до них на святкування Дня українського козацтва та 67–ї річниці від створення Української Повстанської армії, що зародилася на Покрову саме на волинських теренах. Однак президентський кортеж прибув у Колки після дванадцятої години, як і планувалося.

Святкування розпочалося покладанням квітів до пам’ятних знаків «Борцям за волю України» і Колківській повстанській республіці, а також солдатам та партизанам, які загинули в роки Другої світової війни. Невеличкому волинському селищу Колки судилося назавжди увійти в історію України, бо саме тут у далекому 1943 році понад вісім місяців повноцінно жила, працювала і воювала Колківська республіка, прообраз незалежної української держави. Феномен її полягав у тому, що вона утворилася й існувала такий тривалий період в роки війни у глибокому тилу німецьких окупантів. Вигнавши у березні 1943–го усіх німців із населених пунктів на площі понад 2,5 тисячі квадратних кілометрів, українські повстанці не просто поставили українську адміністрацію, а й налагодили повноцінне існування цього маленького острівка незалежності: у Колках та довколишніх селах працювали українські школи, навчалися діти, функціонували шпиталі та друкарні, пекарня, молокозавод, інші підприємства. Зрозуміло, що селище стало і військовою столицею республіки, бо тут діяли військові школи УПА, медичні курси, в яких проходили вишкіл добровольці з числа місцевого населення. Лише у листопаді німці здолали незалежну республіку. Щоб вибити Повстанську армію із цих територій, німецьке командування змушене було з фронту зняти цілу дивізію. Чотири дні тривали жорстокі бої з використанням артилерії і танків. І лише 4 листопада над селищем з’явилася авіація, яка стерла Колки з лиця землі. Тоді загинуло понад 500 місцевих мешканців, а вцілілі повстанці ще до січня 1944–го в інших населених пунктах чинили опір й не давали спокою окупантам.

Після покладання квітів до пам’ятників Віктор Ющенко виступив перед учасниками святкування 67–ї річниці УПА, високо оцінивши роль Колківської повстанської республіки в утвердженні української незалежності. Бо ця маленька українська держава посеред війни була одним із яскравих свідчень одвічного прагнення українців до створення своєї держави. Спілкувався Президент і з місцевими мешканцями, які прийшли на святкування двох знаменних дат. Після Колок Віктор Ющенко поїхав до Луць­ка, де взяв участь у народному віче, що відбулося у драмтеатрі й було присвячене Дню української повстанської армії та Дню українського козацтва.