Турецький прапор біля Ейфелевої вежі. (Фото Рейтер.)
Американська неурядова наукова інституція («Форум релігійного та громадського життя»), яка спеціалізується на демографічних дослідженнях, 7 жовтня видала звіт, з якого випливає, що у світі нині живуть 1,57 мільярда мусульман. Учені та інтелектуали цієї організації провели велетенську роботу: впродовж трьох років досліджували дані переписів та іншу статистичну інформацію з 232 країн світу. На початок нового тисячоліття у світі нараховувалося від 1,5 до 2,1 мільярда християн. Тобто на сьогодні християни і мусульмани фактично зрівнялися за чисельністю.
60 відсотків мусульман світу мешкають в Азії, 20 відсотків — на Близькому Сході та в Америці. Деякі цифри та дані дослідження Pew Forum on Religion and Public Life вражають: у Німеччині на цей час мешкає більше мусульман, ніж у такій ісламській країні, як Ліван, а в Росії мусульман більше, ніж у Йорданії та Лівії разом узятих. Дослідники проаналізували приблизно 1500 джерел, включно з даними про переписи населення, демографічними звітами та загальними оглядами народонаселення в окремих країнах. Керівник цієї дослідницької групи Браян Грім визнав у інтерв’ю телемережі «Сі–Ен–Ен», що остаточні цифри виявилися великою несподіванкою навіть для фахівців: «Загальна кількість мусульман вища, ніж я очікував». А Апмані Джамаль, професор політології Прінстонського університету (США), заявив в інтерв’ю агенції «Ассошіейтед пресс»: «Наші стереотипні уявлення, що мусульмани — це араби, а араби — це мусульмани, повністю спростовуються цим звітом».
У чотирьох найбільших мусульманських країнах світу —Індонезії, Пакистані, Індії, Бангладеш — мешкають зовсім не араби. В Ефіопії, яку вважають найбільшою християнською країною Африки, живе більше мусульман, ніж у Афганістані. У Китаї, який аж ніяк не асоціюється з ісламським світом, мешкає більше мусульман, ніж у великій арабській Сирії.
Укладачі звіту з’ясували, що більше 300 мільйонів вірних Аллаха населяють країни, де іслам не є провідною релігією. Якщо ж говорити про поділи всередині самого мусульманського світу, то 10—13 відсотків мусульман є шиїтами та 87—90 — сунітами. Більшість шиїтів мешкає у чотирьох країнах: Ірані, Пакистані, Індії та Іраку. Суніти, в яких роль священнослужителів є обмеженою і які визнають вибори старійшин, ворогують із шиїтами, у котрих право стати імамом належить винятково прямим потомкам пророка Мухаммеда. Чим обертається така ворожнеча, ми знаємо зі щоденних інформаційних повідомлень з Іраку.
Такі зміни будуть породжувати великі конфлікти. Вони вже тривають, хіба що їх відверто не називають мусульмансько–християнськими. Для прикладу, Нігерію вважають християнською державою, але одночасно шостою за кількістю мусульманського населення ісламською країною світу. Лише впродовж нинішнього десятиліття в країні в кривавих релігійних конфліктах загинули тисячі осіб, а десятки тисяч стали біженцями. У Європі кров наразі не ллється, але напруга зростає.
Європейці все менше відвідують християнські храми, які викуповують мусульмани та перетворюють їх на мечеті. Не без провокативної допомоги розбухлої від нафтодоларів Саудівської Аравії, в Європі зводять усе нові й нові мечеті, які стають осередками ненависницької пропаганди проти християнства та європейського способу життя.
Великі та малі конфлікти тліють по всій Європі, а один із них особливо загострився цього місяця у Швейцарії у зв’язку з тим, що на 29 листопада призначено загальнонародний референдум із питання, чи варто заборонити на території Швейцарії будівництво нових мінаретів, які аж ніяк не відповідають традиційним уявленням про цю країну. Найбільше швейцарське місто Цюріх минулого тижня дозволило, пославшись на право свободи слова та висловлювань, розвішувати суперечливі плакати із закликом до громадян підтримати на референдумі заборону на будівництво мінаретів. На постері зображено жінку в чорній чадрі, котра стоїть на швейцарському прапорі, який пронизують стилізовані під ракети шпилі мінаретів. Плакати поширює ініціатор кампанії — права Швейцарська народна партія, яка має в парламенті найбільшу фракцію і найбільше міністрів в уряді. Її підтримала невелика радикальна Християнська партія. Міські ради Женеви, Люцерна та Вінтертура пішли за прикладом Цюріха і дозволили використання неполіткоректних плакатів. Інші великі швейцарські міста — Базель, Лозанна та Фрібург — заборонили поширення таких плакатів, визнавши їх расистськими. Так країна виявилася розколотою ще до референдуму. Опитування, яке провела минулого тижня газета «Тагес–Анцайгер», свідчать, що 51 відсоток респондентів виступає проти заборони будівництва нових мінаретів, 38 відсотків підтримують, решта — не мають власної думки.
У Швейцарії мешкають понад 310 тисяч мусульман, що становить приблизно чотири відсотки населення. Більшість із них — албанці Косова, яких Швейцарія прийняла як біженців у 90–ті роки, коли Югославію роздирали криваві етнічні та релігійні конфлікти.
Європа є домівкою вже для 38 мільйонів мусульман. Це п’ять відсотків від загальної кількості європейців та трохи більше двох відсотків від загальної кількості мусульман світу. Більше половини з 4,6 мільйона мусульман Південної та Північної Америк мешкають у США, але вони становлять лише 0,8 відсотка від загальної кількості населення обох американських континентів. Мекка назавжди залишиться на своєму місці, але розподіл мусульманського населення по світу серйозно змінюється і надалі ще більше змінюватиметься.
Бурхлива дискусія про мінарети перекинулася і на сусідню зі Швейцарією Австрію. Австрія є унікальною країною Західної Європи в тому сенсі, що іслам тут було визнано однією з офіційних релігій більше 100 років тому, коли вона була осердям Австро–Угорської імперії і до її складу входила мусульманська Боснія. Після розпаду імперії Габсбургів у Австрії залишилося дуже мало мусульман, але закон про визнання ісламу офіційною релігією залишився. Про нього забули аж до середини 70–х років, коли у зв’язку з економічним бумом до країни розпочали прибувати все більше і більше емігрантів з ісламських країн. Мечеть у Відні збудували 1979 року. Відтоді кількість мусульманського населення Австрії потроїлася і тепер воно висуває вимоги будувати все нові мечеті.
Права Партія свободи на чолі з Хайнцем–Крістіаном Страхе провела недавні вибори до віденської міськради під гаслом: «Пуммерін замість муедзина». Пуммерін — це великий дзвін віденського кафедрального собору святого Стефана, національного символа Австрії. Цей дзвін вагою 21,4 тонни дзвонить лише 11 разів на рік на найбільші свята. А муедзини з мінаретів навколо собору закликають мусульман на молитву по п’ять разів на день. Страхе висунув вимогу до австрійського парламенту накласти заборону на подальше будівництво мінаретів у країні. Ініціативу підтримала інша крайньо права партія — Альянс за майбутнє Австрії. Хоча наразі жодна з дев’яти австрійських земель не заборонила зводити нові мінарети, але акція правих уже дала результат: мешканці міст, де планують чергову культову ісламську споруду, виступають із судовими позовами про заборону будівництва, отож будівельні роботи затягуються, або суди обмежують висоту мінарету 15—20 метрами — щоб вони не здіймалися над хрестами місцевих костелів.
В Україні, за даними «Форуму релігійного та громадського життя», нині мешкають понад 400 тис. мусульман.
Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>
Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>
На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>
Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>
