Юлія Тимошенко дає інтерв/ю редакторові "УМ" Сергію Лещенку. (www.tymoshenko.com.ua)
«Смерть» мажоритарної системи й перехід на стовідсоткову «пропорційку» — це саме те, про що вже кілька років мріють опозиційні політичні сили. Тому, природно, поведінка «Нашої України» та Блоку Тимошенко, які всіма силами намагалися завадити ухваленню закону про вибори народних депутатів, де йдеться саме про обрання парламентаріїв суто за партійними списками, багатьох прихильників опозиції дещо здивувала. Насправді ж усе дуже просто й логічно. «Зараз пропорційна система — це передумова для конституційної реформи. Саме тієї реформи, що знищує країну, краде у всіх нас надію на перемогу здорового глузду бодай у майбутньому, — пояснила в інтерв'ю «Українській правді» лідерка БЮТі Юлія Тимошенко. — Навіть дуже гарні концепції за певних обставин і в певний час можуть бути неефективними. Було б неправильно зараз відстоювати закон про пропорційні вибори тільки тому, що ми цього вимагали під час акції «Повстань, Україно». Пропорційна система, яку протягує Медведчук, ламаючи парламент, сьогодні не потрібна нікому».
Окрім того, пані Юля переконана, що після того, як Банкова проведе потрібну їй політреформу, «більшовики» рано чи пізно «воскресять» мажоритарну систему, хай навіть у якомусь замаскованому вигляді. На думку Тимошенко, зробивши свою справу, більшість і влада вже не цікавитимуться позицією не лише «НУ» та БЮТі, а й своїх нинішніх союзників по реформаторству. « Я вважаю дії СПУ й КПУ глибоко не логічними, — пояснила Ю.Т., назвавши поведінку цих партій «самогубством». — Сьогодні вони, входячи у спільну коаліцію з Медведчуком і Кучмою, дезорієнтують своїх прихильників у народі. (...) Жодного зиску від цієї реформи ліві партії не отримають, більше того — спричинять великі сумніви щодо вірності обраного лівими шляху. Не можна вести «партнерські переговори» з канібалами про засади вегетаріанства. Для репутації і збереження партійного авторитету краще було б зберегти мажоритарно-пропорційну систему ще на ціле століття, ніж сідати за стіл переговорів iз Медведчуком та робити його реформи».
Тепер, коли Соцпартія та КПУ, «які все політичне життя декларували позбавлення України від кримінального режиму», «фактично приводять цей режим до майбутньої влади від 2004 року і надалі», доля реформи, за словами пані Юлі, залежить від тих мажоритарників, які ризикнули проявити свою громадянську позицію, висловивши протест проти нав'язуваного їм Банковою «пропорційного» закону. Похвалила опозиційна лідерка й Володимира Литвина, який, на її думку, гідно займає позицію Голови Верховної Ради і намагається зупинити знищення парламентаризму в Україні.
Але, попри всі застереження опозиційної наразі «двійки», той день, коли більшість разом із «лівими» мінятиме Конституцію, неухильно наближається. Однак здаватися без бою противники реформи не збираються: як раніше й обіцяла Юлія Володимирівна, її блок разом із «Нашою Україною» готується до народного повстання, «діставши нашу громадянську зброю». Йдеться, звісно, не про кулемети («Ми що, в Чапаєва граємо?»), а про «протести, вимоги до влади, тиск на владу». «Це нормальне явище, яке є у всіх країнах цивілізованого світу», — пояснила Тимошенко. А на скептичне запитання «УП» щодо того, чи вірить вона після чотирьох років марних акцій протесту в можливість усунути режим таким чином, провідниця БЮТі відповіла: «Я вірю в те, що дії народу мусять бути адекватними діям і задумам влади. (...) Це потрібно робити, аби продемонструвати неприйняття людьми того, що називається антиконституційним заколотом».
Щодо співпраці опозиційних сил на президентських виборах Ю. В. розповіла, що її блок підготував проект угоди про створення передвиборчої коаліції, і цей документ уже передано не тільки «Нашій Україні», а й Соцпартії. За словами пані Юлі, з «нашими» позиція БЮТі щодо коаліційних домовленостей повністю збігається. І, попри розбіжності у поглядах на конституційну реформу, обидві політичні сили дуже сподіваються на те, що соціалісти все-таки будуть разом із ними. Деталі коаліційної угоди поки що не розголошуються, хоча, як запевнила Тимошенко, прізвище єдиного кандидата від об'єднаної опозиції в цьому документі вказане. Чиє? «Ви не будете розчаровані!» — сказала пані Юля.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
