«Поезія тут — сирота бездомна»?
Якраз цього року я побувала на цій самій вулиці Виговського у Львові, де й мешкає автор збірки. Мені, яка традиційно–банально настановлена на старий Львів, його центрально–європейську «фактуру», звичайно ж, цей «спальний» район міста здався безстильним. Таким собі знеособленим місцем. Отож, коли побачила назву нової, сьомої, поетичної збірки Віктора Неборака, була заінтригована. Вона, ця книжка, виявилася для мене багато в чому несподіваною. Відчитала її як спробу поета з’ясувати передусім для себе самого: чи можна опоетизувати суціль рутинне, щоденне? Чи можна, як пише він, «бачити зворотній бік речей», речей начебто вочевидь профанних?