Чи є в Україні Херсонъ?

Суєта навколо «німої» літери почалася ще влітку, після того як через аварійний стан демонтували старий знак на трасі «Миколаїв—Херсон». Саме тоді когось із депутатів міськради осяяла «блискуча» ідея: на всіх в’їздах до міста поставити знаки «Херсон» трьома мовами: російською, українською та ідиш. Мовляв, для туристів це буде великою «заманухою». Бо ця «трилогія» нібито сімволізує дружбу народів. Пізніше широку ідею депутата звузили до одного знака — твердого.

Треба сказати, що насправді, влада Херсона вже давно здійснила свою дивну мрію й таки перейменували Херсон на «Херсонъ», щоправда, поки що віртуально. Усі відвідувачі офіційного сайту Херсонської міської ради бачать, що потрапили таки у «Херсонъ». Але коли на тому ж сайті з’явилося оголошення про майбутню зміну знака міста, а також — прохання прокоментувати рішення міської влади додати твердий знак до наз­ви, реакція людей була швидка й здебільшого негативна. Херсонська соціологічна служба навіть провела відповідне опитування, але й тут міська влада підтримки не знайшла: більш як половина городян (близько 60 відсотків) з таким рішенням мерії не погодилась, ще приблизно 40 відсотків поставилися до нього байдуже. А таких, кого ця ідея надихає, — одиниці.

Тим часом організація Української народної партії надіслала відповідний запит прокурору міста. На думку представників УНП, рішення мера Володимира Сальдо про зміну назви міста на «Херсонъ» суперечить законодавству України, а тому — незаконно витрачати на такі цілі кошти місцевого бюджету. А більшість Херсонських істориків–краєзнавців упевнені, що мер міста тягне всіх у дореволюційне минуле. Бо «Херсонъ» — це вже не українське сучасне місто, а «повітове містечко Малоросії». «Дійсно, такий правопис вживали ще до 1917 року, і називався він не старослов’янським, а просто російським правописом. Як ми знаємо, російські монархісти і сьогодні пишуть тільки згідно з цим старорежимним та самодержавним правописом, — каже «УМ» краєзнавець Олег Дяченко. — Тому «історичні корені» тут не єдиностарослов’янські, а дещо інші, імперіалістичні». Отож, погодившись на цю пропозицію, Володимир Сальдо фактично продемонстрував свою готовність пересунути кордон Росії ближче до Херсона.