Історичне дежавю: як і понад 1020 років тому, з Царгорода до Києва прибула делегація від Вселенського патріарха, прибула на заклик Української автокефальної православної церкви (УАПЦ), яка виявила бажання вступити під омофор Константинопольського патріарха — «першого серед рівних» православних предстоятелів. Також гостей із православного Стамбула запрошував Президент Віктор Ющенко. Посланці, однак, повелися з класичною обережністю візантійської дипломатії — крім УАПЦ, вони навідали і вислухали також предстоятелів українських православних церков Київського та Московського патріархатів, а самі натомість не робили гучних заяв і нікому нічого не обіцяли.
До складу делегації Вселенського патріархату ввійшли митрополит Галльський Емануїл (Адамакіс), голова Асамблеї православних єпископів Франції та голова представництва Православної церкви при ЄС, а також архімандрит Елпідофор (Ламбріанідіс), генеральний секретар Священного синоду Вселенського патріархату.
Першими, ще в неділю, посланці Варфоломія навідали тих, хто «просився в сім’ю» — у приміщенні патріархії УАПЦ вони зустрілися з предстоятелем УАПЦ митрополитом Мефодієм та іншими автокефальними ієрархами. Митрополит ще раз підтвердив прагнення УАПЦ перейти під руку Константинополя: «Ми з надзвичайною шаною ставимося до Вселенського патріарха, — заявив Мефодій, — та з великою надією очікуємо того дня, коли він розкриє свої батьківські обійми для нашої Церкви. Входження у співпричастя з Вселенським патріархатом — сьогодні це один із головних пріоритетів для нашої Церкви, і ми будемо послідовно рухатися до цієї мети».
Мефодій покритикував УПЦ КП за те, що її керівництво «досі не готове пожертвувати власними інтересами заради єдності Церкви».
Патріарша делегація привітала «намагання УАПЦ вийти з канонічної кризи».
Наступного дня посланці спілкувалися з предстоятелем УПЦ КП Патріархом Філаретом. На зустрічі були присутні також заступник голови секретаріату Президента України Юрій Богуцький та народний депутат, голова громадської організації «За Помісну Україну!» Петро Ющенко. Темою обговорення був стан справ у церковному житті України, церковне розділення та шляхи його подолання.
Того ж дня делегація Вселенського патріархату відвідала предстоятеля УПЦ МП митрополита Київського Володимира у його резиденції в Києво–Печерській лаврі. Представники Константинополя позитивно оцінили першу зустріч робочих груп УПЦ МП та УПЦ КП, яка відбулася напередодні, а також зробили «комплімент» Блаженнішому Володимирові, зазначивши, що його постать «об’єднує всіх православних України, до якої б юрисдикції вони не належали». Натомість митрополит нагородив гостей і разом із ними Петра Ющенка ювілейними орденами «450–ліття принесення до Волині Почаївської ікони Божої Матері».
«Константинополь підкреслює, що спілкується з митрополитом Володимиром як з ієрархом Московського патріархату, але в той же час не ігнорує думку і нашої церкви (УПЦ КП) та УАПЦ, — так прокоментував підсумки зустрічей голова інформаційно–видавничого управління УПЦ Київського патріархату єпископ Євстратій (Зоря). — Ігнорування було б неправильним, неконструктивним і необ’єктивним щодо тієї реальності, яка зараз є в Україні».
Як зазначають самі «емісари», на початку грудня в Константинополі відбудеться чергове засідання Священного синоду Вселенського патріархату, на якому буде заслухано звіт їхньої делегації про «українські справи».
До останнього — не вірилося. Не сподівалося, що люди, які десятиліття не ходили до старої церкви, прийдуть до нової. Але сталося. У день першої служби Божої (цьогоріч на Трійцю) в новозбудованій Свято-Покровській церкві в селі Літки, що на Київщині, ледь умістилися всі охочі. А церква велика, ошатна. >>
На День Конституції їхав у своє рідне село Куликів, аби у тамтешньому храмі на сороковий день віддати належне пам’яті свого родича Василя. По дорозі з Кременця згадував дні нашого спілкування... Водночас не міг позбутися невдоволення, що мушу переступити поріг церкви Московського патріархату. >>
Інцидент 8 травня («УМ» про нього вже писала), коли три найвищі чини УПЦ Московського патріархату«вшанували сидінням» захисників своєї і їхньої Батьківщини (серед яких половина загиблі) — спричинив хвилю шокового здивування і обурення. >>
Щодня ми бачимо реальні воєнні дії, які здійснює Росія проти України — обстріли «Градами», артилерійську зачистку мирних населених пунктів. Ми знаємо про «гуманітарну допомогу» з Росії, неспростовні факти постачання Кремлем на Донбас військової техніки та боєприпасів. Як даність уже сприймається інформація про регулярні російські війська на окупованих територіях. >>
Якби не повість Івана Франка «Борислав сміється», включена до шкільної програми, навряд чи багато пересічних українців дізналися б про невелике місто нафтовиків на Львівщині, де нині мешкає 35 тисяч осіб. Хоча насправді це — особливий населений пункт, єдиний у світі, побудований на промисловому нафтогазовому та озокеритному родовищах із численними джерелами мінеральних і лікувальних вод. >>
Цього року Великдень відзначали в один день усі християни. А всі православні церкви України, судячи з усього, ще й ідейно «майже разом». Адже Україна стоїть на порозі очікуваного, вимріяного і такого потрібного акту — об’єднання православних церков у єдину помісну Українську церкву. >>
