Виявляється, ще не всі українські науковці, доведені до вітчаю злидарським життям, виїхали за кордон. За даними доктора технічних наук, заступника завідувача відділом технологічного прогнозування та інноваційної політики Інституту економічного прогнозування НАН України Валентини Александрової, в Україні на 10 тисяч населення припадає 55 учених, з них 41 дослідник. За цими показниками, пише УНІАН, Україна поступається США (76 наукових працівників на 10 тисяч населення), Німеччині (126) та Японії (90). Водночас кількість дослідників на 10 тисяч населення у цих країнах приблизно така ж, як в Україні. Це, на думку Валентини Александрової, свідчить про те, що Україна готова виконувати наукові роботи на рівні розвинених країн. «Одна з головних причин того, чому цього не відбувається, — розмірковує пані Валентина, — у структурному розподілі наукових кадрів в Україні, який не відповідає світовому. Так, основна частина науковців в Україні працює у вузах і науково-дослідних інститутах академій наук, 11 відсотків — у галузевому секторі і лише 0,2 відсотка науковців України припадає «на заводський сектор». Тоді як у США понад 70 відсотків науки зосереджено в компаніях, а в Японії — і всі 90. Саме на рівні виробництва в науки є можливість найефективнішого інноваційного використання наукових розробок».
Надзвичайно низький в Україні й рівень впровадження науково-технічних розробок: із 40 тисяч розробок, які виконуються в Україні щорічно, всього 16 відсотків упроваджуються у виробництво. Викликають занепокоєння і кошти, що виділяє держава на «благородні» цілі. В Україні один із найнижчих рівнів фінансування науки в світі: в середньому на одну розробку в нашій державі припадає всього 15—30 тисяч гривень. Так, фінансування науки в Україні становить 11 доларів на душу населення, тоді як у США ця цифра становить 1000 доларів, у Японії — 900. Навіть у Росії надають більше за нас — 60—66 доларів.