Ханне Северінсен: Після виключення з ПАРЄ можна буде припинити розмови про членство України в Євросоюзі та НАТО

      Попри те, що вище керівництво України (зокрема Президент) називало січневу резолюцію Парламентської резолюції Ради Європи не обов'язковою для виконання рекомендацією, протягом останніх місяців влада багато в чому пішла назустріч вимогам ПАРЄ: політреформатори відмовилися від організації президентських виборів у парламенті, гарант нарешті оголосив список нових членів ЦВК тощо. Звісно, у цих рішеннях були свої політичні інтереси влади, тоді як, скажімо, проблеми з наступом на демократію в Мукачеві лише ускладнилися, додалося головного болю й у незалежних ЗМІ. Але, що б там не говорили про «божевільних старушенцій» (так деякі виконавці «темників» називали доповідачів Моніторингового комітету ПАРЄ Ханне Северінсен і Ренату Вольвенд), саме після гарячих січневих дебатів у Страсбурзі влада почала бiльше зважати на те, як її дії виглядають із Заходу. Приміром, після голосування за внесення змін до проекту політреформи 3 лютого (тоді було виключено статтю про вибори Президента у парламенті) Голова Верховної Ради направив листа президенту ПАРЄ Петеру Шидеру, де ретельно описав суть нового проекту і його відповідність вимогам ПАРЄ. Хоча й тут є величезні «але»: водночас головної вимоги резолюції ПАРЄ — про легітимність внесення змін до Конституції — дотримано не було. Прибічники політичної реформи в Україні продовжують працювати над конституційним процесом, затримуючись у парламенті до півночі, незважаючи на те, що голосування відбуваються з численними порушеннями регламенту.

      Про те, що непокоїть «чергових по Україні» в ПАРЄ в оновленому варіанті політреформи та яким чином Рада Європи збирається впливати на українських чільників, «УМ» вирішила дізнатися з перших вуст — у віце-президента Парламентської Асамблеї Ради Європи, співдоповідача Моніторингового комітету по Україні Ханне Северінсен. Наше спілкування відбувалося через електронну пошту, але це не вплинуло на «безпосередність» відповідей принципової й доскіпливої датчанки.

За стандартами Ради Європи політреформа в Україні не може змінити систему влади до президентських виборів

      — Пані Северінсен, чи задоволені ви рішенням Верховної Ради України, яка 3 лютого вилучила з проекту конституційних змін статтю про вибори Президента у парламенті? Що вас турбує в оновленому проекті політреформи?

      — Після того як Парламентська Асамблея Ради Європи 29 січня прийняла резолюцію щодо ситуації в Україні, ми побачили кілька позитивних рішень, які були прийняті згідно з її положеннями. Це рішення Верховної Ради про виключення із конституційного проекту пункту про зміну способу обрання Президента та відмова від обмеження терміну повноважень суддів. Тішить те, що Президент України Леонід Кучма надіслав до парламенту подання про призначення нових членів Центральної виборчої комісії, а також те, що він публічно заявив, що не балотуватиметься на третій термін (ці два пункти теж було внесено до резолюції ПАРЄ. — Авт.).

      Проте у згаданій резолюції Асамблея також наголошувала, що вступ у чинність будь-яких конституційних поправок напередодні президентських виборів, очевидно, є упередженим та суперечливим. Єдиний прийнятний для внесення змін час буде лише після виборів Президента — 31 жовтня.

      Звичайно, переважна більшість народних депутатів, включаючи частину опозиційних сил, підтримують конституційну реформу, яку зараз проводять в Україні. Але той спосіб, яким нові поправки проштовхували до проекту, без жодних дискусій, викликає серйозне занепокоєння. Стаття 155 української Конституції передбачає, що зміни до Конституції мають вноситися протягом двох послідовних чергових сесій Верховної Ради. Тому правомірність голосування на позачерговій сесії 3 лютого, яка була відкрита того ж ранку, коли мала початися чергова, стоїть під великим запитанням.

      Голова Верховної Ради України Володимир Литвин у своєму листі Президенту ПАРЄ Петеру Шидеру обіцяв, що деякі положення проекту (про наближення функцій Генеральної прокуратури до європейських стандартів та про імперативний мандат, коли нардепа позбавлятимуть депутатських повноважень за порушення фракційної дисципліни. — Авт.) стануть предметом дискусій після того, як свій висновок щодо проекту надішле Конституційний Суд. Тому я сподіваюсь, що Верховна Рада забезпечить проведення належної дискусії. Після цієї дискусії парламент міг би попередньо схвалити законопроект про внесення змін до Конституції та остаточно прийняти його на наступній сесії. Це якраз відповідало б духові резолюції ПАРЄ, яка визнала голосування 24 грудня у ВРУ нелегітимним, а також дало б змогу обговорити всі запропоновані проекти та врахувати рекомендації Венеціанської комісії.

      — Тобто конституційний процес треба почати з чистого аркуша?

      — Я мала на увазі те, що ви не можете закінчити конституційний процес на цій сесії, бо він на цій сесії тільки почався. Отже, остаточне внесення змін до Конституції може відбутися на наступній черговій сесії. А це означає, що нові норми можна буде втілити тільки після президентських виборів.

У гіршому випадку доведеться звернутися до Комітету міністрів iз проханням припинити членство України в ПАРЄ...

      — Президент України стверджує, що резолюції ПАРЄ не є обов'язковими для виконання. Ви погоджуєтеся з такою оцінкою ваших старань?

      — Резолюція ПАРЄ вказує країні, яка є її членом, на те, яким чином її обов'язки та зобов'язання повинні виконуватися. Тому тут усе зрозуміло: якщо Україна надалі чинитиме спроби проштовхнути реформу, змінюючи свій Основний закон у неконституційний спосіб, Парламентська Асамблея може позбавити права голосу українську делегацію. Або, в гіршому випадку, звернутися до Комітету міністрів iз проханням припинити членство України в ПАРЄ.

      — Якими можуть бути наслідки виключення України з членів ПАРЄ? Чи це відіб'ється у вигляді якихось економічних санкцій?

      — Ми не маємо повноважень для цього. Бути членом ПАРЄ — це щось на кшталт бажання показати, що країна сповідує демократію, верховенство закону та повагу до людських прав. Єдиним очевидним наслідком позбавлення членства в Раді Європи є те, що Україна вийде з рамок демократичної Європи. А це суттєво вплине на те, як сприйматимуть українську владу. Після цього (можливого виключення України з ПАРЄ. — Авт.) можна буде припинити розмови про членство в Євросоюзі і НАТО.

      — Деякі українські політики (передусім пропрезидентські), повернувшись зі Страсбурга, висловили думку, що ви були упереджені в оцінці політичної ситуації в Україні. Тому вони обіцяли ініціювати ваше відкликання з посади доповідача Моніторингового комітету. Чи вже розпочато цей процес?

      — Я не дозволю того, аби моя робота ставала предметом занепокоєння тих політиків, які, висловлюючись, ймовірно, намагаються захистити свої особисті інтереси. Як співдоповідач по Україні я працюю з 1996 року і завжди підходила до своєї справи об'єктивно, беручи до уваги аргументи всіх сторін.

      А щодо відкликання, то я не маю жодної інформації щодо подібного прохання української делегації. Існує комітет, який приймає рішення щодо доповідачів. Тобто необхідне колегіальне рішення комітету, аби усунути від займаної посади доповідача. Враховуючи те, як ми з Ренате Вольвенд співпрацювали з Моніторинговим комітетом під час доповіді та підготовки проекту резолюції, я не думаю, що Комітет вважатиме за потрібне призначити нових доповідачів.

      — Як ви гадаєте, з чим пов'язане те, що провладні телеканали почали кампанію із дискредитації доповідачів Моніторингового комітету після вашого візиту в Україну?

      — Ви, власне, самі можете відповісти на це запитання (у кінці цього речення Ханне Северінсен поставила «смайлик» — «:-)» — значок «посмішки», який в інтернет-спілкуванні надає вислову жартівливого характеру. — Авт.).

Пункт наступної резолюції — тиск на незалежні мас-медіа?

      — Як ви сприйняли заяву генерала Валерія Кравченка, який сказав, що керівниками розвідувальних органів України даються вказівки щодо стеження за українськими політиками та міністрами за кордоном?

      — Це мені видається дивним.

      — А як ви відреагуєте на ситуацію, що останнім часом складається зі свободою слова в Україні? Це буде нова резолюція чи, можливо, заява ПАРЄ?

      — Як співдоповідач Моніторингового комітету, минулого тижня я адресувала лист до Президента ПАРЄ Петера Шидера, розповівши про те, що в Україні надалі чиниться тиск на незалежні засоби масової інформації. Я висловила пропозицію, щоб він звернувся до української влади із листом, в якому б засудив дії, які поширюються на незалежні ЗМІ держави. Бо це викликає великі сумніви щодо здатності української влади забезпечити проведення вільних та прозорих виборів, елементарною передумовою яких є створення такого середовища, у якому журналісти могли б вільно виконувати свій професійний обов'язок, без жодних тривог та залякувань. (Минулого тижня стало відомо, що парламентарії Ради Європи збираються обговорити ситуацію зі свободою слова в Україні у квітні. — Авт.)

      — Продовжуючи тему свободи слова: про що ви розмовляли із Генеральним прокурором Геннадієм Васильєвим пiд час вашого останнього візиту? У чому відрізняються його підходи до «справи Гонгадзе» від попередника, Святослава Піскуна?

      — Ми висловили свою тривогу з приводу широких повноважень Генеральної прокуратури. А щодо «справи Гонгадзе», то для мене є дивним те, що у вересні Піскун у Страсбурзі повідомив про те, що справа була близька до розслідування, але пізніше, коли його відправили у відставку, розслідування почалося з чистого аркуша.

Вибори під контролем Ради Європи

      — Панно Ханне, до яких заходів вдаватиметься ПАРЄ протягом найближчої половини року, аби посприяти становленню демократії в Україні?

      — Спільно з ОБСЄ та іншими організаціями ми ретельно відстежуватимемо президентські вибори.

      — Ви надішлете спостерігачів?

      — Ми зробимо так, як і на минулих виборах: перед виборами надішлемо спостережну місію, спостерігачів — під час виборів, і ще одну спостережну місію — після виборів.

      — А у вас достатньо механізмів, аби впливати на політичну ситуацію в Україні?

      — Ні, ми потребуємо постійної присутності. І, я сподіваюсь, це питання невдовзі буде вирішене. Проте, на щастя, ми співпрацюємо з ОБСЄ, яка має значно більше засобів для спостереження за виборами.

      — Щойно ви згадали про «постійну присутність» в Україні. Чи збирається ПАРЄ надіслати до нашої держави постійного представника, як передбачала резолюція? Коли можна цього очікувати?

      — Ця резолюція містила в собі звернення до Генерального секретаря Ради Європи, в якому йшлося про необхідність закріпити за Україною спеціального представника, який мав би спеціальний мандат для проведення постійних переговорів з українською владою. У мене є інформація, що офіс Генерального секретаря РЄ спільно з Генеральним директоратом у політичних зв'язках зараз ведуть переговори щодо цього, і я сподіваюся, що ця людина буде призначена вже найближчим часом.

      Але мені здається, що роль спеціального представника не слід так містифікувати. Його роль не буде такою, як в інспектора, а, радше, як у посла. Зараз Рада Європи має у Києві інформаційний офіс. Але це не настільки повноважна структура, яка могла б регулярно контактувати з законодавчою та виконавчою гілками влади, міжнародними або недержавними організаціями. Інститут постійного представника дозволить підтримувати постійний діалог між державою та Радою Європи. Це також дозволить нам, співдоповідачам, відстежувати події, які відбуваються в Україні. (До речі, нещодавно, як повідомляла «УМ», на зустрічі з секретаріатом ПАРЄ Уповноважений з прав людини Ніна Карпачова запропонувала Директору з питань стратегічного планування секретаріату ПАРЄ Жан-Луї Лорану створити в Україні незалежний Координаційний центр Ради Європи, через який можна було б здійснювати співробітництво з різноманітними структурами РЄ. Пан Лоран підтримав пропозицію українського обмбудсмана. Тобто постійне представництво в Україні ПАРЄ матиме, а от яким буде його «формат», покаже найближчий час. — Авт.).

      — І насамкінець: коли ви особисто плануєте ще раз приїхати в Україну?

      — Ми плануємо проводити регулярні моніторингові візити до різних регіонів України цього літа. Заодно ми сконцентруємося на підготовці до президентських виборів. Але наразі складно назвати конкретні дати.

ДОСЬЄ «УМ»

      Ханне Северінсен народилася 12 червня 1944 року в столиці Данії, місті Копенгаген. У 1973 році закінчила Копенгагенський університет за спеціальностями «Історія» та «Суспільствознавство». Працювала шкільним учителем. 1974—1984 рр. — була членом Копенгагенської міськради. 1984—1988 рр. — входила до Жіночої комісії при ООН. Від 1980-х років і до цього часу займає керівні позиції у Ліберальній партії Данії. Невдовзі була обрана депутатом парламенту Данії, а в 1990 році стала членом Парламентської Асамблеї Ради Європи. В парламенті Данії є головою Комітету з питань науки та технологій, очолює делегацію Данії у ПАРЄ. З 1994 року була віце-керівником, а з 2000-го — лідером фракції лібералів у ПАРЄ. Зараз серед іншого є віце-президентом ПАРЄ і співдоповідачем Моніторингового комітету по Україні.