Велике сидіння в парламенті

      «Я пропоную поправку до своєї поправки такого текстового змісту: «Надати право Президенту Леоніду Кучмі призначити наступну Верховну Раду України». І це тоді дійсно буде виходити абсолютно в дусі того, що ви щойно зробили. Я наполягаю на цьому голосуванні». Засмучений марною працею «нашоукраїнець» Роман Зварич і справді говорив серйозно — після майже 12-годинної роботи парламентарії прийняли всього три поправки до закону про вибори народних депутатів, при тому що проголосовано таких доповнень і виправлень на той час було близько п’яти сотень. І три чверті — внесені представниками «Нашої України».

      Героїчно виконуючи власне рішення — працювати у четвер доти, доки не буде проголосований «виборчий» закон, — нардепи заледве не повторили подвиг «конституційної ночі». А доповідач Олександр Мороз трохи не дотягнув до рекорду Михайла Сироти, який 28 червня 1996 простояв на трибуні понад 15 годин. І дарма, що «більшовики» та ліві відверто ігнорували пропозиції своїх опозиційних (та й не тільки — із поправок пропрезидентського Василя Гаврилюка того дня також не врахували жодної) колег по Верховній Раді — зате «наші» з БЮТівцями здобули чудову можливість виговоритися. Власне, фактично весь четверговий ефір дротового радіо завдяки прямій трансляції з ВР перетворився на рекламу «Нашої України» й антирекламу лівих. Комуністи, про яких потенційні виборці почули аж надто багато цікавого, тільки зубами скреготіли. І тільки після 23.30, коли на табло висвітилося переможне для Банкової число 255 (хоча в залі загалом не набиралося й 200 парламентаріїв), головуючий надав слово для завершальної репліки лідерові фракції КПУ.

      Та останнє слово все-таки залишилося за автором чи не сотні поправок Іваном Зайцем, який напередодні вже обіцяв в «обмін» на тавро «нашистів» іменувати комуністів «коміками». Заєць констатував, що всі бачили «облуду в цьому залі, зокрема у поводженні комуністів», і що «своїм виступом Петро Симоненко засвідчив: вони здатні обнятися в єдиному поцілунку з олігархами, але для народу будуть лити крокодилячі сльози, рвати на собі сорочки і показувати, начебто вони є захисниками народу. Насправді вони продалися».

      Зрештою, було за що. Адже попри те, що фракція комуністів сиділа в залі фактично повним складом, чомусь ніхто з них не голосував за поправки, покликані вдосконалити далеко не ідеальний «пропорційний» закон. Зате коли мова зайшла про зниження прохідного бар’єру для політичних сил до 3 відсотків, а не 4, як було записано в попередній редакції, ліві — КПУ й Соцпартія — дружно натиснули кнопки «за» (загалом цю норму підтримали 267 нардепів, «НУ» та БЮТі не голосували). «Симоненко казав, що він виступає за [бар'єр у] 10 відсотків, Олександр Мороз говорив журналістам, що він категорично не зійде з 4 відсотків, а зараз, коли треба виконати угоду з Банковою, куди ділася ця справедливість, куди ділися ці слова, — всі проголосували за пониження порогу прохідності, а отже, проголосували за те, щоб у цій Верховній Раді в 2006 році знову не було б нормальної більшості, знову був би бедлам», — обурено прокоментував поведінку колишніх соратників по опозиційній «четвірці» Іван Заєць.

      Більше того — іншою поправкою парламентарії таки вилучили з закону норму про офіційних спостерігачів від громадських організацій. 243 депутати включно з соціалістами (не голосував лише Йосип Вінський), по суті, заборонили спостерігати за виборчим процесом навіть Комітетові виборців України. Це голосування дуже обурило «наших українців» та фракцію БЮТі, і згодом Роман Зварич запропонував ще одну «поправку до своєї поправки» — заборонити будь-яке спостереження за виборчим процесом. «Це дійсно буде в дусі того, що ви уже зробили, — звернувся пан Роман до лівих та більшості. — Ви вже підготували всі підстави для того, щоб абсолютно сфальсифікувати наступні парламентські вибори, тобто навіщо вам узагалі спостерігачі. Я взагалі не знаю, що ми тут робимо, якщо ви хочете таким чином будувати демократію в Україні?!»

      Серед кількох сотень «корисних» поправок не пройшла й норма, запропонована представником блоку Ющенка Іваном Стойком, згідно з якою члени дільничної комісії повинні володіти державною мовою. Тимчасова спеціальна комісія запропонувала, аби українською обов’язково володів принаймні секретар комісії — інші виборчкомівці, мовляв, можуть обійтися й без цього...

      Час від часу роздратовані «більшовики», яким доводилося чергувати «на кнопках», обурено вимагали від опозиціонерів нарешті змиритися з тим, що закон усе одно проголосують у тому вигляді, який треба Банковій, і «відпустити всіх додому». Та вперті «наші», розуміючи, за словами Володимира Бондаренка, що «все в цьому законі поправлено на Банковій і ніхто тут нічого правити не буде», боролися до останнього. Хоч і обурювалися «порушенням трудового законодавства» з боку спікера Литвина, та принаймні виговорилися...

      А на ранок вчорашнього дня сесійна зала сяяла порожніми кріслами — вочевидь, стомлені народні обранці відпочивали після вчорашнього. А хтось, мабуть, у цей час отримував догану від фракційного й вищого керівництва за те, що не досидів у четвер до кінця й не натиснув на потрібну кнопку. Бо, як заявив голова Регламентного комітету ВР Валентин Матвєєв, до нього звернулися десятеро нардепів зі скаргою на те, що їхні картки не спрацювали під час голосування за «виборчий» закон. «Мабуть, у системі «Рада» завівся якийсь «чебурашка», який під час найвідповідальніших голосувань робить усе, щоб система не працювала», — припустив комуніст Матвєєв. На що його однопартієць, віце-спікер Адам Мартинюк, запевнив: парламентський апарат Ради проведе розслідування фактів збою в роботі системи. «Чебурашці» можна тільки поспівчувати.

КОМЕНТАРi З ПРИВОДУ

Микола Кульчинський, депутат від «Нашої України»:

      — Особисто я не переживаю, бо й так було зрозуміло, що цей закон, ключовий у пакеті угод «більшовиків» та лівих для ухвалення політреформи, приймуть. Звісно, він дуже недосконалий, і важко сприйняти, скажімо, норму про відлучення громадських організацій від спостереження за виборами. Зрештою, попри всі проблеми, закон цей таки потрібний. Інша річ, що він міг би бути значно кращим, а так у ньому залишилося надто багато простору для маніпуляцій, фальсифікації виборчого процесу.

      Треба сказати, що представники більшості, як правило, поводилися дуже цинічно й брутально, відверто демонструючи зневагу до опозиції, яка, між іншим, теж представляє виборців, народ. Мовляв, що там ваші поправки, уже все домовлено й продумано. Здається, все, що є найгіршого в нашому суспільстві, зібралося зараз у цьому парламенті. Це все дуже прикро. І за соціалістів прикро, що вони так підіграли владі. Навіть прохідний бар’єр «здали», адже Соцпартія виступала за 4 відсотки, а сьогодні всією фракцією проголосувала за 3-відсоткову планку. Очевидно, соціалісти виконують якісь домовленості з Банковою.

      Узагалі в протистоянні навколо пропорційного закону є дуже сильний політичний аспект.Скажімо, ми виступили проти, хоча одним із авторів цього закону є представник нашої фракції, та й, зрештою, «Наша Україна» вже давно й послідовно виступає за перехід на суто пропорційну систему виборів. Але ж у даній ситуації очевидно, для чого це все робиться — тільки щоб прискорити політичну реформу. В умовах такого поспішного «обговорення» не проходили навіть дуже корисні й слушні доповнення, бо більшість усе ігнорувала — вони просто сиділи й чекали, доки можна буде проголосувати в цілому. І лише там, де їм треба, за вказівкою своїх «диригентів» тиснули на кнопки. Пропало стільки праці наших депутатів! Утім я сподіваюся, що радіослухачі нас почули. Звісно, опозиція могла б знову блокувати трибуну, змусити більшість голосувати руками, щоб голосування було нелегітимним, але тоді б народ нас не почув.

      Хочеться наголосити ще на одному моменті: ви подивіться, що робиться з більшістю. За закон проголосувало 258 депутатів. Без комуністів та соціалістів виходить менше 200. Звісно, не виключено, що це через пізнє голосування, але хтозна — може, люди від більшості потроху таки відходять...

      Комітет виборців України виступив із заявою щодо вилучення положення про спостерігачів від громадських організацій під час прийняття закону про вибори до ВР: «На превеликий жаль, більшість народних депутатів не прислухалися до протестів українських недержавних організацій, рекомендацій міжнародних моніторингових структур, думки 90 відсотків громадян України і вилучили з прийнятого закону положення про офіційних спостерігачів від громадських організацій».

      «Виборці повинні знати: 243 — саме стільки народних депутатів не хочуть або бояться незалежного спостерігача за виборами», йдеться в заяві КВУ, найбільшої організації «третього сектору», яка займається спостереженням за виборчими процесами. Велике розчарування у «виборчкомівців» викликала позиція фракції Соціалістичної партії, чия підтримка зробила можливим вилучення положення про громадських спостерігачів.

      Однак, на думку КВУ, процес обговорення і голосування поправки про громадських спостерігачів став хай невеликою, але перемогою всього українського «третього сектору», бо ще ніколи питання участі громадських організацій у спостереженні не стояло так гостро і не дискутувалося у парламенті так бурхливо, «що, в свою чергу, підтверджує авторитет цих організацій та ефективність їх діяльності».