Другого дня «Форум видавців» відвідав міністр внутрішніх справ Юрій Луценко. Зустрівши при вході Олександру Коваль, по–дружньому поцілував її в щічку і відразу відзвітував: «Цього року мільйон не привіз. Це минулоріч такий бюджет. Пощастило купити 900 назв, загалом вийшло близько 20 тисяч книг. У Луганську тоді вперше бачили українську книжку. Цього року у мене антикризовий підхід. Купуватиму сам. Планую стратити дві тисячі». На запитання «УМ», якої ж підтримки у сфері книгорозповсюдження слід очікувати від міністра, пан Луценко зізнався, що навесні фінансово допоміг виданню «Добра читальня». «За наші кошти вони видали дві книжки — переклади з англійської. У рамках «Форуму видавців» передамо тисячу примірників на акцію «Подаруй дитині книгу». Особисто читав їх своєму меншому. На жаль, допомогти більшим МВС не зможемо», — відзвітував «УМ» Юрій Луценко.
Після розмови з «УМ» Луценко попросив інших журналістів дати йому спокійно подивитися на книжки. «Купуватиму, що пропонуватимуть», — на ходу каже пан Юрій. Першим до нього підбіг Юрій Винничук і тицьнув свої «Легенди Львова», видані у 2009 році в «Піраміді». Книжка вже має спеціальну відзнаку великого журі конкурсу «Краща книга 16–го Форуму видавців».
Переможців нагороджували на офіційному відкритті у Львівській опері. Гран–прі виборов «Лексикон львівський: поважно і на жарт» Наталі Хобзей, Оксани Сімович, Тетяни Ястремської та Ганни Дидик–Меуш. Ідея не нова. У 2003 році Леся Ставицька у видавництві «Критика» уже наробила розголосу «Коротким словником жарґонної лексики української мови». «Це тільки львівська говірка. Наталя Хобзей — завідувач відділу української мови в Інституті українознавства ім. Крип’якевича НАН України. Треба своє місто вміти кохати», — каже консультант біля стенду.
Щоб знайти володаря Гран–прі, довелося оббігати всі поверхи. Видавництво замість стенду має у кутку на першому поверсі маленький столик. Тож більшість читачів так і не побачать найкращої книжки Форуму, яка отримала грошову винагороду п’ять тисяч гривень. П’ятнадцять книг, котрі журі визнали найкращими, так само, як і володар Гран–прі, отримали шкіряні грамоти і спеціальні відзнаки, а також по дві з половиною тисячі.
Журі цього року, як і завжди, засідало 9 вересня у готелі «Супутник». Велике журі складалося з декількох малих, які окремо від себе пропонували видання. За логікою речей, книжка із вузьконаправленою спеціалізацією мала обмаль шансів здобути перемогу. Переможцями стали видання більш загального характеру і якісної поліграфії. Краще сказати, подарункові видання, котрі не кожному по кишені. «Для мене була найцікавішою книга «Українські літературні школи та групи 60–90–х рр. ХХ ст.: Антологія вибраної поезії та есеїстики» упорядкування Василя Габора. Я могла оцінити її місце для літератури і для літературознавства. Не можу нічого закинути книжці, якій дали Гран–прі. Я не була заскочена результатами. На те воно й журі, щоб вибирати із суб’єктивних думок об’єктивних переможців», — ділиться роботою в журі письменниця Галина Крук.