Їсти овочі відрами?

Тиждень тому до мене в гості приїздив татусь. Він привіз із сонячної Одещини цілу торбу динь, щоб «дитина наїдалася вітамінів». «Дитина», звісно ж, наїлася, щиро подякувала і відзвітувала про виконання «програми вітамінізації» в умовах, віддалених від рідної хати. Мовляв, купувала на базарі яблука і виноград, трусила груші біля історичного музею, збирала помідори та петрушку з власної грядки і різала магазинні овочі на салат. Батько лишився задоволений, а в мене вперше за ці роки з’явилася думка — чи надовго вистачить мені тих вітамінних «корисностей», якими вдалося запастися влітку та восени? Із такими запитаннями звернулася до головного гастроентеролога МОЗ України, завідувача кафедри гастроентерології, дієтології, ендоскопії НМАПО імені П.Л. Шупика, заслуженого діяча науки і техніки України, доктора медичних наук, професора Наталії Харченко. І почула доволі несподівану відповідь...

Усе одно не напасешся!

«Вволю наїститися вітамінів, щоб запастися ними на всю зиму, просто неможливо, — усміхнувшись, сказала Наталя Харченко. — Це хибна думка, яка чомусь прижилася в людській свідомості. Насправді ж водорозчинні вітаміни (групи В, С — добре відомі кожному з нас іще з дитинства) постійно виводяться з організму. Тож їх треба вживати щодня, компенсуючи використане. А жиророзчинні вітаміни (у першу чергу А, Е, D) справді можуть накопичуватися в ліпідній фазі клітин, у жирових депо та в печінці. Але й ці запаси досить швидко вичерпуються, якщо їх регулярно не поповнювати».

Крім того, виявилося, що в різних людей вітаміни засвоюються не однаково. Якщо організм працює, «наче годинник», він зможе «витягти» з їжі максимальну кількість корисних речовин. А хвора система травлення «вхопить» невеличку частку, пропустивши більшість нутрієнтів, так би мовити, транзитом. Про це мало хто знає, але це дуже важливо! Скажімо, для успішного всмоктування жиророзчинних вітамінів потрібні жовч і достатня кількість жиру, який стимулює секрецію жовчі. Тому будь–які порушення в цій ланці призводять до значних втрат «зорового» вітаміну А чи «омолоджуючого» Е. Наш добрий знайомий вітамін С, який всмоктується в тонкому кишечнику, просто не зможе надійти в організм без істотних втрат, якщо кишечник буде уражений інфекцією чи зазнає медикаментозного удару (при лікуванні антибіотиками). Зрозуміло, що в таких випадках людині треба спочатку пролікувати органи травлення, а вже потім можна буде говорити про більш–менш нормальне забезпечення вітамінами. І то не факт, що ситуація стане ідеальною.

Як пояснює Наталя Харченко, учені довели: з роками кількість вітамінів та біологічно активних речовин у наших продуктах невпинно зменшується. Це пов’язано і з особливостями вирощування різних культур, і з використанням пестицидів, і з виснаженням грунтів. «Сьогодні морква, яблуко чи, скажімо, кавун містять менше вітамінів та мікроелементів, ніж 20—30 років тому, — каже спеціаліст. — А людині зараз, навпаки, треба отримувати більше корисних речовин. Бо ми боремося за виживання — із забрудненим повітрям, неідеальною водою, із тим же засобом для миття посуду, із побутовою хімією, яка потрапляє в наш організм. Чим більше несприятливих факторів впливають на людину, чим складніше їй живеться, тим більше треба природніх біологічно активних речовин та нутрієнтів (поживних речовин), аби подолати цю ситуацію. Ось і виходить: щоб виконати добову норму, яка асоціюється з цілковитим здоров’ям, треба за один раз з’їсти тарілку апельсинів, тарілку моркви, яблук, ще чогось — словом, нереальну кількість фруктів та овочів. Ми, звісно ж, цього не робимо, тому організм хронічно недоотримує вітамінів і біологічно активних добавок. Це одна з особливостей життя сучасного світу, плата за цивілізацію. І, на жаль, гіповітаміноз — це стан, який супроводжує сучасну людину все її життя. Навіть улітку, коли, здавалося б, існує надлишок овочів та фруктів, ми все одно недоотримуємо вітамінів. Єдиний плюс — улітку ступінь цього гіповітамінозу трохи менший».

Без клітковини виникає дисбактеріоз

Отже, в кожного з нас зберігається постійний гіповітамінозний фон. На перший погляд, ну що тут страшного? Нестача вітамінів — це вам не перелом руки, не виразка шлунка і не грип. Від гіповітамінозу в наш час ніхто не помирає (діагноз «цинга» давно не фігурує в картках пацієнтів), та й особливого болю він начебто не спричиняє... Але не все так просто, кажуть лікарі. Гіповітаміноз — це той фон, на якому «виростають» хвороби, знижується якість життя, набувається синдром хронічної втоми, легше «чіпляються» різні болячки і, відповідно, скорочується тривалість життя та погіршується його якість.

Річ у тім, що вітаміни допомагають головній цеглині, з якої складаються всі органи й тканини, — клітині. Щоб клітина відновлювалася, правильно розмножувалася (без мутацій, які є шляхом до онкозахворювань), захищалася, адекватно реагувала на несприятливі умови, треба, щоб в організм надходили всі потрібні речовини. Адже в організмі щосекунди відбуваються мільйони реакцій, які фізично не можуть обійтися без певних компонентів. Наприклад, магній регулює 330 реакцій, вітамін В6 — 50, селен, цинк відповідають за 200 реакцій. В умовах стресу спочатку організм пристосовується до нових умов. Але його можливості не безмежні, і з часом, якщо не усунути несприятливі фактори, виникає дезаптація, передхвороба і власне хвороба.

Як же подолати цю проблему? За словами Наталі Харченко, один із виходів — це додатковий прийом концентрованих вітамінно–мінеральних комплексів, до яких належать соки: «Включення соків у щоденний раціон могло б зменшити нестачу вітамінів, яку хронічно відчуває організм. Соки легше засвоюються, ніж овочі та фрукти, та потребують меншого напруження з боку шлунково–кишечного тракту. Усі соки містять багато біологічно активних речовин (склянка може замінити декілька тарілок фруктів), які, на відміну від хімічних препаратів, добре всмоктуються кишечником. Грейпфрутовий, лимонний, апельсиновий соки багаті на вітамін С, від якого залежить стан імунної системи, опірність організму вірусам. Яблучний сік містить калій, корисний для серця. У томатному є лікопен — надійний захист від раку молочної залози, що вкрай важливо для наших жінок. Із темних оболонок винограду отримують антиоксидант, який зменшує ризик виникнення атеросклерозу та розвитку серцево–судинних захворювань. Органічні кислоти (наприклад, яблучна, лимонна, янтарна) мають бактерицидну дію. Вони зменшують інфікування сечостатевої системи: нирок, сечоточників.

А в соках із м’якоттю є харчові волокна, яких катастрофічно не вистачає сучасній людині. На харчових волокнах живуть, розмножуються і видобувають вторинні вітаміни нормальні бактерії. Це ще й чудові сорбенти, які виносять із організму різний «бруд». Нестача волокон спричиняє дисбактеріоз, який, у свою чергу, призводить до аутоінтоксикації (самоотруєння) організму. Тому так важливо щодня вживати продукти, багаті на клітковину».

А європейці п’ють утричі більше!

Дослідження засвідчують, що середній українець вживає 18 літрів соку на рік — утричі менше, ніж мешканець Європи. Лікарі кажуть — для підтримання організму в нормальному стані цього мало. Треба випивати одну–дві склянки соку щодня, і тоді більшість проблем зі здоров’ям просто зникне.

«Ясна річ, найкращий сік — це фреш зі свіжих, стиглих, зібраних у сезон фруктів чи овочів, який треба випити відразу після приготування, — каже пані Харченко. — Але я бачила, як в одному магазині фреш наливають у пластикові склянки і несуть дітям. Органічні кислоти! Пластик! Там відразу піде хімічна реакція, і сік притягне з пластику шкідливі речовини. А якщо напій трохи постоїть, зруйнується і та невелика кількість вітамінів, яка в ньому була. Треба розуміти й те, що найбільшу користь принесе фреш, зроблений улітку із «місцевої сировини». А взимку, коли немає наших звичних свіжих фруктів, ситуація зовсім інша! Дослідження учених підтвердили, що у тих красивих плодах, вирощених не в нашій кліматичній зоні, а десь в Африці чи на півдні Європи, зберігається набагато менше вітамінів, ніж у наших, рідних, заморожених із літа чи осені фруктах та овочах».

Спеціалісти кажуть, що гідною альтернативою фрешам можуть стати натуральні соки без цукру, стабілізаторів, ароматизаторів та інших добавок — як 100–відсотково невідновлені, так і відновлені з пюре. В умовах вакууму сік розливають у шестишарову картонну упаковку, яка не б’ється, захищає продукт від контакту з повітрям і світлом (це важливо, бо ультрафіолет руйнує вітаміни і природні БАДи). Завдяки такій технології сік може довго зберігатися свіжим без застосування консервантів, і відповідно, не «навантажує» організм абсолютно не потрібними йому добавками. «Люди збірали свіжі яблука чи груші, відтисли з них сік і герметично упакували, — каже Наталя Харченко. — Це однозначно краще, ніж фреш із ПАРівських слив узимку, нектар (де багато цукру і можуть міститися ароматизатори), соковміщуючий напій (там соку зовсім мало, решта — вода, цукор та різні добавки) чи компот, у якому після термічної обробки практично не лишається корисних речовин».

ДО РЕЧІ

Гастроентерологи нагадують, що соки треба вживати окремо від основних прийомів їжі — або за півгодини до, або через годину після. Якщо ж будете запивати соком обід чи вечерю, обов’язково «заробите» бродіння в кишечнику.

ЦІКАВО ЗНАТИ

Японські вчені з’ясували, що важливе значення має і колір соку.

Червоний — прискорює кровообіг, дає енергію, тепло. Роблять його з томатів, червонокачанної капусти, червоного перцю, гіркого перцю, редиски, жита, пшениці, дині, черешні та вишні.

Сік помаранчевого кольору створює гарний настрій, допомагає знайти душевний спокій. Отримують із апельсинів, моркви, абрикосів, гарбуза, кунжуту та гарбузового насіння.

Зелений сік — з усіх листяних овочів і брюссельської капусти, зеленої частини пшениці, авокадо, ківі — очищає кров, убиває бактерії.

Синій — із чорниці, сливи, винограду, горіхів — корисний при головному болю, при підвищеному розумовому напруженні.