Тераси, що підспівували Шаляпіну

«Співочі тераси» у селі Городному стануть постійним місцем проведення однойменного етнічного фестивалю, а заодно і пунктом туристичного маршруту з попередньою назвою «Золоте кільце Харківщини». Цікаво, що до минулих вихідних про цю унікальну архітектурну пам’ятку, збудовану відомим цукрозаводчиком Іваном Харитоненком, нічого не знали навіть мешканці навколишніх сіл. Тепер же вона має усі шанси ввійти до екскурсійної карти Євро–2012 і здобути славу найкращого концертного майданчика під відкритим небом.

Свій архітектурний шедевр пан Харитоненко зводив не за ради співу, а... для персиків із виноградом. Йому раптом заманулося вирощувати на Слобожанщині південні сорти фруктових культур, тому він і замовив інженерам споруду, яка б максимально акумулювала тепло й містила воду для поливу.

Але сталося справжнє диво. Пустоти всередині терас несподівано спрацювали як акустичні резонатори, посилюючи гул навіть слабкого вітру. Промовлене поруч слово, а тим більше задушевний спів стають гучнішими в рази, ніби під впливом невидимого мікрофона. Від такої акустики не відмовився б жоден сучасний мистецький заклад. І оскільки волею долі ця інженерна споруда була зведена у формі амфітеатру, Іван Харитоненко почав використовувати її ще й як унікальну концертну залу просто неба. На цій сцені виступали найвідоміші співаки того часу, навіть славетний Федір Шаляпін, який високо цінував багатогранність інженерної думки слобожанських фахівців. Зрештою ці тераси назвали співочими, хоча будували їх як фруктові.

Голова Краснокутської райдержадміністрації Анатолій Дмитрієв каже, що з ідеєю провести у Городному етнофестиваль, який став би інформаційним поштовхом до відродження цієї архітектурної перлини, земляк–ентузіаст Микола Пазич звертався ще два роки тому. Але реалізувати цей задум вдалося лише після того, як чиновники облдержадміністрації вирішили повернути життя сусіднім із Городним маєткам — резиденції родини Шидловських у Старому Мерчику, помістю Кьонігів у Шарівці Богодухівського району та палацово–парковому комплексу «Наталіївка», збудованого тим же таки Харитоненком. На території останнього, до речі, розташована Спаська церква, над створенням якої працювали відомий зодчий Щусєв, скульптор Коньонков та художник Реріх. Чиновники планують об’єднати ці архітектурні шедеври в один екскурсійний маршрут і включити його до програми проведення «Євро–2012». «Співочі тераси» теж мають усі шанси потрапити до списку об’єктів «Золотого кільця Харківщини», якщо, звичайно, однойменний фестиваль пробудить цікавість меценатів і ті погодяться вкласти у відбудову акустичної споруди кошти. За словами Анатолія Дмитрієва, підприємці, яким не байдужа історія рідного краю, вже відгукнулися на заклик адміністрації і навіть виділили на обстеження «Співочих терас», будівництво дороги та проведення лінії електромереж 300 тисяч гривень. Але це тільки початок. Фахівці не виключають, що природний амфітеатр таїть у собі і не розгадані сюрпризи, оскільки Іван Харитоненко впроваджував у своєму господарстві найпередовіші ідеї того часу руками найвідоміших інженерів та архітекторів.

Цими ж вихідними сцену під відкритим небом освоювали Ніна Матвієнко, Олег Скрипка, Катя Chily, Енвер Ізмайлов, два десятки фольклорних колективів Харківщини та інші близькі до етно гурти. Вже за традицією на фесті зіграли слобожанське весілля, збудували місто майстрів, показали театральну виставу під відкритим небом. А в Пархомівському художньому музеї, що теж має усі шанси потрапити до екскурсійного маршруту Євро–2012, пройшла виставка робіт Анжеліки Рудницької «Незриме коріння», виконаних у стилі етномодерн.