Есхіл, якого люблять Кеннеді і Юля

«Лажатися» в публічних виступах, тішачи чужих виборців помилками на к­шталт «великої поетеси Анни АхмЕтової», «композитора Гулака–АртЬОмовського» або «поета Павла Безсмертного» (замість Беспощадного) — це в українському політикумі прерогатива лідера Партії регіонів Віктора Януковича. І, скажімо, Юлія Тимошенко, якій як особі уважній і скрупульозній у питаннях піару такі ляпсуси не притаманні, не оминає нагоди покпинити з «проколів» головного «регіонала». Тож можна собі уявити, як тріумфували «регіонали», коли і їм нарешті вдалося підловити Леді Ю. Щоправда, не на помилці, а, швидше, на плагіаті.

Виступаючи 1 вересня у Гданську на урочистостях із нагоди роковин початку Другої світової війни, Прем’єр–міністр України здивувала громадськість (передусім українську) несподіваним цитуванням «свого улюбленого поета» Есхіла. А наступного дня народний депутат від Партії регіонів Ганна Герман поширила заяву, в якій «підловила» Тимошенко на дослівному цитуванні — ні, не Есхіла, а американського сенатора і, до речі, теж кандидата в президенти Роберта Кеннеді. «Мій улюблений поет Есхіл писав: «Навіть уві сні біль, який не забувається, крапля за краплею лягає на серце, поки у нашому відчаї проти нашої волі не прийде розум через волю Божу».

Ці слова Кеннеді промовив 4 квітня 1968 року у виступі, присвяченому вбивству Мартіна Лютера Кінга. Сенатор хвилювався, тому досить вільно інтерпретував англійський переклад давньогрецького поета.

Ганна Герман наводить дослівну цитату Есхіла (щоправда, чомусь у підрядковому перекладі з російського перекладу Соломона Апта, хоча існує український переклад Андрія Содомори): «Через муки, через біль Зевс веде людей до розуму. До розуміння веде. Ночами в сні щемить серце, мимоволі мудрості навчаючи. Небеса не знають співчуття. Сила — милосердя богів». «Так написано в Есхіла, поезії якого, схоже, Тимошенко в очі не бачила», — констатує Герман, зазначивши, що якби Прем’єр читала давньогрецького класика, то, очевидно, цитувала б саме його поетичні рядки, а не варіації Кеннеді, та ще й із його власним зізнанням «мій улюблений поет».

На думку «регіоналки», у «проколі» Тимошенко винні її американські політтехнологи, які підсунули лідерці БЮТ «відвертий плагіат із Роберта Кеннеді». «Американці зі штабу Тимошенко повинні мати на увазі, що в Україні — народ читаючий. Читає і Есхіла, і Кеннеді. Так, наприклад, журналіст Олексій Мустафін теж зауважив дослівну схожість спічу Тимошенко зі спічем Кеннеді. Тож треба працювати більш ретельно», — радить депутат.

Насправді «лажу» Тимо­шенко першим помітив ЖЖ–блогер dysto, а вже в нього її вичитав Мустафін, розмістивши й у своєму блозі «Живого журналу». Звідти новина потрапила на «Телекритику», а вже потім свою заяву оприлюднила і Герман.

Хоча дехто вважає, що насправді заготовку своїх колег для лідерки БЮТ підловили американські політтехнологи, які працюють на Януковича. У них для цього є не лише професійні, а й особисті політичні мотиви, адже йдеться про команду під керівництвом Пола Манафорта, близьку до Республіканської партії США. Натомість Юлія Тимошенко, за даними «Української правди», довірила свою президентську кампанію американській компанії AKPD Message and Media, яка забезпечила крісло президента США представнику Демократичної партії Бараку Обамі.

А ТИМ ЧАСОМ...

Юлія Тимошенко повернулася з Лівії, де перебувала в рамках святкування 40–ї річниці Великої вересневої революції. За словами Прем’єр–міністра, вона задоволена результатами зустрічі з лідером Лівійської Джамахірії Муаммаром Аль–Каддафі. Під час спілкування, яке тривало понад годину і завершилося після опівночі, Тимошенко з Каддафі обговорили українсько–лівійські контракти. Зокрема, «всі можливі напрямки» роботи у сфері спільного сервісу літаків «Антонов», включно зі створення спільного центру з реалізації літаків на всій території Африки, а не лише в Лівії.

Візит голови українського уряду до Тріполі не обійшовся без конфузу, щоправда, вже з лівійської сторони: на офіційному сайті, присвяченому святкуванню річниці революції, Юлію Тимошенко кілька разів назвали «колишнім Прем’єр–міністром України».