Кафкіанський гамбіт: від Краснагоракаї до Пашковського?
Схоже, Ласло Краснагоркаї — це угорський Франц Кафка. Назва роману «Меланхолія опору» (К.: Комора, 2025) цілком могла би бути підзаголовком до «Процесу». >>
Виставка відзначає 106–й ювілей Коростенського фарфорового заводу. (Фото Тетяни ШЕВЧЕНКО.)
У галереї–крамничці біля головних воріт у «Мистецький арсенал», паралельно до виставки «З глибин», відкрито експозицію «Коростенський фарфор». За концепцією вона не має нічого спільного з архаїчною і сучасною пластикою, що розміщена всередині «Арсеналу», хіба що, як каже Ірина Мамонтова, перший заступник голови правління закритого акціонерного товариства «Коростенський фарфор», їх підтримує одна і та ж людина — Віктор Ющенко. «Ще до того, як він став Президентом, Віктор Андрійович приїжджав до нас на завод, купував сервізи «Мальовнича Україна», «Царівна». Маємо навіть тарілки з його підписом», — хвалиться почесним покупцем Ірина.
Виставка «Коростенський фарфор» присвячена 106–річчю з дня заснування заводу поляком Тимофієм Пржибильським. Поряд із новенькими слоненятами благополуччя, мавпочками в окулярах, скульптурними експозиціями «Наталка Полтавка», «Енеїда», «Черевички», «Танці народів світу» лежить чорнильниця із засохлим по краях чорнилом, котрим сам пан Пржибильський підписував угоди про експорт із європейцями. Коростенський фарфор відтоді й по сьогодні користується попитом як в Україні, так і в Європі. «Нашу порцеляну замовляють із Литви, Естонії, Франції. У 90–х почалася хвиля вироблення скульптурок для паломницьких місць. Все почалося з фігурки Діви Марії, котру замовили французи. Сьогодні це одна з найпопулярніших скульптурок у Лурді», — згадує Ірина Мамонтова.
Щоб показати історію перемін, організатори виставки на різних полицях розмістили різні епохи. На одній — вази з Леніним, серпом і молотом, піонерами в червоних галстуках, на іншій — вироби зі словами із «Заповіту» Шевченка, петриківський розпис, гетьмани України, ангели, квіти і багато моря з мушлями. За словами пані Ірини, люди замовляють гарнітури з огляду на інтер’єр: «Один наш клієнт захотів три різні сервізи окремо на кожен поверх свого будинку. Раніше ми виробляли набагато більше порцеляни, постачали нею всі крамниці, тому не дивно, що коростенський фарфор був у серванті кожної господині. Сьогодні живемо тільки із замовлень». Для любителів фарфору і завзятих колекціонерів художники можуть скопіювати сервізи, котрі свого часу замовляли до ювілеїв матері Юрія Гагаріна, Леоніда Брежнєва і для Маріїнського палацу. Із 18 тисяч скульптурок є й такі, глянувши на які за живота від реготу берешся. «Кум із кумою» художники змайстрували років десять тому. А сьогодні ці скульптурки нагадують не типових персонажів з української класики, а як вилиті Тимошенко з Порошенком. «У нас дуже часто питають, чи, бува, не з них образи ліпили», — заходяться від сміху дівчата–консультантки.
Схоже, Ласло Краснагоркаї — це угорський Франц Кафка. Назва роману «Меланхолія опору» (К.: Комора, 2025) цілком могла би бути підзаголовком до «Процесу». >>
Нову літературну премію "Григір" за найкращу книжку короткої прози заснували в Україні - відзнаку присвятили Григору Тютюннику. >>
Сьогодні, 11 березня, виповнюється 138 років від дня народження Василя Чечвянського (справжнє прізвище — Губенко) — українського письменника-гумориста і сатирика, одного з митців трагічного покоління Розстріляного Відродження. >>
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Унікальний макет Маріуполя представили на виставці «МУІ — Маріуполь Українська Ідентичність» у Львові. >>
У Лондоні відбулося інавгураційне засідання Українсько-британської комісії з питань культури відповідно до положень Угоди та Декларації про сторічне партнерство між Україною і Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, підписаних у 2025 році. >>