Олексій Андріяшев увійшов в історію як директор Першої київської гімназії. Окрім того, на своєму рахунку мав низку благочинних справ: опікувався незрячими інвалідами війни, займався народним просвітництвом, видавав дешеві та доступні книги, був одним із засновників Київської публічної бібліотеки, однак його особистою пристрастю було бджільництво. На початку XX століття Російська імперія віддала першість у виробництві меду та воску Америці. Утім, казав Андріяшев, віддала задурно. Саме тому вирішив, що забуту справу треба відновлювати. Для цього необхідно було впроваджувати нові технології бджільництва, розповсюджувати знання про нього серед людей. Як інформує табличка, встановлена біля його монумента, в 1902 році імператор виділив йому п’ять десятин казенної землі «на всє врємєна» для будівництва пасічницької школи. Згодом вона перетворилася на сільськогосподарський технікум, а далі на коледж екології і природних ресурсів.
На жаль, ще недавно справа бджільництва у самому коледжі була закинута — така спеціальність просто перестала існувати. Однак два роки тому тут відкрили 6–місячні курси бджолярів, запрацювала навчальна пасіка. «Ми починаємо вчитися взимку, за холодні місяці освоюємо теоретичну частину, і потім учні здобувають знання вже на практиці», — каже Микола Войналович, завідувач лабораторії бджільництва.
Спорудженню монумента роботи скульптора Володимира Зюзєва взяла на себе ініціативна група бджолярів, які були випускниками технікуму ще у повоєнні роки. Голова цієї групи Василь Школяр вважає Олексія Хомича взірцем доброчинності й патріотизму. На його думку, кожен з нас має стати таким Андріяшевим.