Засекречена сільрада

Орлівщина біля Дніпропетровська — це приблизно те ж, що Конча–Заспа біля Києва. Місця тут справді надзвичайно мальовничі. Отож Орлівщина здавна приваблює грошовитих людей, яким хочеться тут побудуватися.

Звісно, у таких пориваннях завжди виникає зваба половити рибку в каламутній воді. Відразу 23 депутати тутешньої сільської ради з 27 звернулися до Президента України, Голови Верховної Ради та інших у переліку найвищих посадовців нашої держави як до останньої надії. Зокрема, вони повідомляють про те, що 76 рішень вищого органу місцевої влади приймали від їхнього імені, але без... їхнього відома. І рішення не прості, а справді золоті — щодо виділення благословенних земельних ділянок.

Справа про хабар, на яку чекали роками

Як стверджують місцеві обранці, ця колотнеча почалася вже давненько. Причому неформальним лідером у такому депутатському протесті, розповідають в Орлівщині, був не хто інший, як голова земельної комісії Б. А потім чоловіка немов підмінили — замовк, наче води в рот набрав. Численні звернення до прокуратури — що мертвому припарка, далі роз’яснення обуреним громадянам щодо необхідності звернення до суду про захист своїх прав справа вперто не посувалася. «Але ж це не наші права порушено, а закони, встановлені державою?» — намагалися депутати пробити цю глуху стіну, здавалося б, незаперечним аргументом. Однак їх слухати ніхто вперто не бажав. Та й щодо суду, у мене склалося враження, депутати ілюзій не мають. Адже показали мені ошатні будівлі у тій Орлівщині, що начебто належать першій особі у структурі правосуддя Новомосковщини. Принаймні його особисто там бачать нерідко.

А потім несподівано настала гучна розв’язка. Прес–служба прокуратури Дніпропетровської області поширила інформацію про порушення кримінальної справи стосовно двох депутатів Орлівщинської сільської ради Новомосковського району за ч. 3 статті 368 Кримінального кодексу України «Одержання хабара за попередньою змовою групи осіб», що карається позбавленням волі на термін від 8 до 12 років із позбавленням права обіймати певні посади і займатися певною діяльністю терміном до 3 років та з конфіскацією майна.

Підозрюваних затримано на гарячому в одному з ресторанів Дніпропетровська при отриманні 171 тисячі доларів готівкою. Прелюдія цієї надзвичайної події така. Громадянин Д. звернувся через депутата Орлівщинської сільської ради, члена земельної комісії П. з письмовими заявами від громадян про виділення 7 земельних ділянок по 0, 25 гектара кожна під забудову житлових приміщень. Незабаром радою ці прохання були задоволені. Але за таке рішення та безперешкодне оформлення і отримання державних актів на виділені ділянки П. за попередньою змовою з головою земельної комісії Б. (тим самим, вище згадуваним) вимагали передати їм 362 тисячі доларів США. Зійшлися ж немовби на авансі у 171 тис.

«Без нашого відома нас одружують»

23 депутати Орлівщинської сільради інформують найвищих посадовців нашої держави про те, що не лише цих «своїх» рішень, а й купу інших, вони в очі не бачили. Проте газети, інтернет і просто плакати при в’їзді до Орлівщини рясніють повідомленнями про те, що тут продають ліс та земельні ділянки. Копнули народні обранці трохи глибше — схопилися за голови. «Продаємо землю в селі Орлівщина, 24 гектари, приватизована по 25 соток, під будівництво і обслуговування житлових комплексів, лінії електропередач по периметру ділянки, газ за 100 метрів, вода — свердловина, межує з лісом, озером і джерелами. Заасфальтована дорога, виходить на три автомагістралі, які на незначній відстані від села». Чи не райський куточок? Спроби ж місцевих депутатів з’ясувати, хто цей продаж благословив, протягом двох битих років успіхом так і не увінчалися. Однак голова сільради Василь Білий (до речі, після вищезгаданого затримання двох депутатів цей 72–річний чоловік зник у невідомому напрямку) мовчить як риба.

Не менше приголомшило депутатів і те, що якась Дарина Чухно теж, не ховаючись, продає понад три гектари орлівщинської землі. Правдами і неправдами роздобули документи — комар носа не підточить. Згоду на приватизацію цієї ділянки дала сільська рада — є і погодження земельної комісії, і відповідне рішення. Усе на офіційному бланку, підписано Василем Білим. Один із місцевих народних обранців — Павло Яременко — зізнається, що вів усі без винятку протоколи засідань земельної комісії і жодної сесії не пропустив, але, хоч убий, не пригадує, щоб це питання принаймні обговорювали.

Скасоване... каяття

Історія ж орлівщинських родин, Конторщикових та Савченків, приголомшила ще більше. Ще років десять тому вони отримали 30 гектарів ріллі для селянсько–фермерського господарства, яку приватизували по п’ять гектарів на кожного. А восени минулого року село сколихнула звістка, що «самостійників» пресує прокуратура. З якого це приводу — ніхто толком пояснити не міг. Родини немовби роботящі й у якихось «темних» справах не помічені. Люди посвяченіші стверджували, що все робиться для того, щоб змусити їх... відмовитися від своєї землі. І як у воду дивилися...

Причому всі подробиці розповів депутатам Василь Білий. Бо запахло смаленим — нагрянула з перевіркою бригада хлопців зі Служби безпеки України. Отож Василь Білий виклав правду–матінку як на духу: зібравши депутатів на екстрену сесію, розповів, що Олексій, Валерій, Валентина, Людмила Конторщикови та Сергій і Наталя Савченки написали... добровільні відмови від своїх прав власності на земельні ділянки загальною площею 30 гектарів і передали їх на користь сільської ради. Як бачимо, громадяни продемонстрували небачений патріотизм — свою власність не продали, а передали. Більше того, ці 30 гектарів хутко приєднали до земель запасу територіальної громади, а іншим розчерком пера їх тут же було розподілено 119 громадянам, по 0,25 га кожному, для спорудження і обслуговування житлових помешкань і садиб. Причому щасливчики ніякого відношення до села не мають. Відповідні рішення сільради Василь Білий попідписував, не посвячуючи у них депутатів. Тепер же в усьому щиросердно зізнався, пояснивши, що до вражаючих підробок його спонукав колишній прокурор Дніпропетровської області Володимир Шуба (нині вже покійний — не так давно загинув, як прийнято говорити, за не–з’ясованих обставин), він же немовби передав йому і список зі 119 громадян. Більше того, Василь Спиридонович тепер уже просив усі ці рішення відмінити. І депутати мусили відмінити те, чого... не схвалювали. Насамперед вони пішли на такий крок тому, що хотіли ощасливити 105 своїх земляків, які написали заяви про виділення їм земельних ділянок ще у жовтні 2007 року. Мовляв, того, що Білий обвів їх довкола пальця, не повернеш, тож хай хоч ці 30 га дістануться своїм.

Але згодом усе повернулося на круги своя. Як тільки депутати спробували на черговій сесії питання про ці 30 гектарів порушити, Білий порадив безапеляційно і категорично про них... забути. А потім на власні очі побачили, що й ця земелька активно розпродається індивідуальним забудовникам — причому не сільрадою, а кимось невідомим. Виявилося, як тільки хлопці з СБУ з Орлівщини відбули, Білий вищезгадані незаконні рішення, у яких він «щиросердно» розкаявся, одним розчерком пера... поновив. І знову ж — за «одностайної підтримки» депутатів. Отож своє каяття, ледь не повзання на колінах, голова сільради запросто... скасував. Як депутатам після цього не звернутися до Президента та інших найвищих посадовців у нашій державі? Бо на Дніпропетровщині їм шукати правду просто ніде. Та й вимагають вони не лише покарання, а й елементарного — ознайомитися з усіма протоколами рішень сільради, справді засекреченої, які приймалися їхнім іменем. І таких рішень, за які не голосували, вони нараховують відразу 76 (!).

Щоправда, ще знаходиться прикриття у вигляді схвальних рішень Новомосковського міськ­районного суду. Зокрема, таким немовби Орлівщинську сільраду зобов’язано віддати під забудову елітними котеджами квартали лісу, які вже хутко обнесли височенною огорожею. Щоправда, депутати цього судового рішення знову ж в очі не бачили. Але наполегливий Павло Яременко, зрештою, придбав його копію за власні гроші на... чорному ринку.

І чим далі до цього лісу, дров усе більшає. Депутати, зокрема, дізналися, що вони «дали згоду» ще й на індивідуальну забудову дев’яти гектарів історико–заповідної зони села біля унікального озера Родино. І взагалі про відкриття — немовби з їх­ньої руки створено в Орлівщині цілий новий мікрорайон із новими вулицями Кільцевою, Козачою, Озерною та Квітневою.

Такий перелік буде ще довгим. Отож не дивно, вищезгадане гучне повідомлення прес–служби прокуратури Дніпропетровської області громом серед ясного неба зовсім не стало, незважаючи на те, що провину затриманих ще треба доводити. В Орлівщині це вважають незаперечною закономірністю. От тільки категорично не вірять в торжество законності — мовляв, пристрасті вщухнуть, справу тихенько замнуть, бо справді великі, багатомільйонні у «зелених» американських доларах, інтереси визначають життя «по понятіям» у благословенному селі.