Цей випадок стався ще ввечері 11 травня цього року, на початку 23–ї години, коли адвокат Сергій Михайлик (прізвища потерпілого, заарештованих і підозрюваних змінено в інтересах слідства. — Авт.) під’їхав на свою дачу, що розташована в одному з ближніх до Полтави сіл. Лихого передчуття не мав: щойно повернувся з Криму, де кілька днів відпочивав та насолоджувався морем. Тим більше не думав, що його чекають уже впродовж чотирьох днів...
Своїх нападників адвокат побачив не відразу — ті підкралися підступно і підло, з–за спини. Сергій вважає, що життя йому врятувало те, що в момент першого удару він нахилився в салон авто по валізу і прут арматури вдарив по спині, лише зачепивши голову. Адже били його швидко і професійно — по голові та кінцівках. Відтак Сергій Михайлик отримав черепно–мозкову травму, перелом лівої руки, відкритий перелом лівої ноги, рвані рани, численні ушкодження та гематоми всього тіла.
За десять днів — 21 травня — в. о. начальника слідчого відділу Полтавського райвідділу міліції Володимир Нездійминога порушив кримінальну справу за ст. 121 ч. 2 КК (умисне завдання тяжких тілесних ушкоджень). А за два дні після цього квартира адвоката згоріла вщент: хтось закинув у вікно спальні пляшку з «коктейлем Молотова» — бензином. Розрахунок був чітким: прикутий до ліжка Михайлик швидко, без сторонньої допомоги, підвестися і врятуватися не зможе. На щастя, ні Сергія, ні його родини вдома не було. А от збитки від пожежі — понад 150 тисяч гривень.
Ще до того, як настав момент істини, правоохоронцям, які займалися цією справою, стало зрозуміло: про конфлікт на побутовому рівні не йдеться. Тим більше що пан Михайлик за вдачею є людиною спокійною та врівноваженою. До того ж суто побутові проблеми не так вже й часто вирішуються за схемою «троє з арматурою проти одного». Залишалося одне — професійна діяльність потерпілого. І тут інформації до роздумів було більш ніж достатньо. Адже адвокат часто–густо займався справами, де йшлося і про незаконне виділення землі, і про рейдерство та «прихватизацію» підприємств, інші незаконні оборудки. Практично всі справи Михайлика були конфліктними. Тож сторона, яка програвала, завжди залишалася незадоволеною. А, отже, й коло осіб, готових зірвати злість на адвокатові, було достатньо широким.
Треба віддати належне професійному рівню слідчих та оперативників, які досить швидко, застосувавши доволі складну схему, вийшли на трьох «арматурників» — мешканців невеличкого містечка на Кіровоградщині. Так, слідчий Марія Болтнєва під час нашої зустрічі була небагатослівною: досудове слідство ще не завершене. Але Марія Олександрівна зазначила, що нападники заарештовані, дають свідчення і вже незабаром справу буде передано до суду.
Утім є певний і достатньо суттєвий, нюанс. Одного з нападників оголошено в розшук. Утікач на початку липня зателефонував матері одного з заарештованих і сказав: «Не ходіть, не просіть за нас, це зробили саме ми, свідомо, за домовленістю. Нам обіцяли три тисячі доларів, але заплатили мізер». Нападник також назвав прізвище організатора замаху на адвоката Михайлика — Олег Позняк із Кременчука.
Оскільки матеріали досудового слідства є таємницею, дозволю собі зробити кілька припущень. Перше. Три тисячі «баксів» за полтавськими кримінальними розцінками аж занадто дорого для того, аби зробити людину калікою. Швидше за все, йшлося про те, що адвокат мав поїхати від своєї дачі не в кареті «швидкої», а в катафалку. Спалення квартири — то вже «робота над помилками»: з першого разу не вдалося, виправимо вдруге. Тож наміри злочинців щодо адвоката цілком ясні і зрозумілі: його хочуть просто позбутися.
Друге. Незрозуміло, чому не затримано і не оголошено в розшук цього самого Позняка. Ще одна суттєва деталь: з усіх на сьогодні відомих слідству учасників нападу на Михайлика в жодного не було підстав зводити з ним рахунки, вони ніколи не були знайомі. Отже,виконували чиєсь замовлення.
Автор розповів про цей напад одному знайомому, який вивчав Кримінальний кодекс не в студентських аудиторіях, а на нарах. Його висновок був такий: ст. 121 ч. тут не «танцює». «Якщо били арматурою по голові — явно йшли на «мокруху». Покарати можна по–іншому: перебити руки–ноги, бити по суглобах, спині. По голові — будь–який удар, навіть по дотичній, — може спричинити смерть», — констатує представник кримінального середовища. І додає, що потрібно шукати замовника. Який,звісно ж, не «підставиться», навіть через отого організатора Позняка...
І наостанок. Справу про побиття адвоката Сергія Михайлика за тиждень–другий буде передано до суду. Виконавці, безумовно, отримають те, що їм відміряє закон і Феміда. А замовник? Тим більше що за останні роки в Україні практично не розкрито цілу низку резонансних злочинів, жертвами яких стали далеко не останні люди суспільства. Тому навіть професійний адвокат Сергій Михайлик має певні сумніви, що всі крапки над «і» в його справі будуть розставлені чітко, акцентовано, у повній відповідності до чинного законодавства.
P. S. Коли цей матеріал було написано, автору зателефонував один із знайомих Сергія Михайлика — віднедавна пенсіонер правоохоронних органів — і сказав, що завершує своє власне розслідування нападу. Більше того, фактично вийшов на замовника, проти якого вже є певні документи, докази, які зацікавлять правоохоронців і суддів.
Бурхливі політичні пристрасті розгорілися у районному центрі Карлівка, що на Полтавщині, перед обранням голови районної ради. Коаліція у складі депутатів від «Батьківщини», «Блоку Петра Порошенка» та «Свободи» висунула тоді кандидатуру Петра Світлика. >>
Бійця АТО, який приїхав додому на реабілітацію після поранення в зоні бойових дій, уже з новими численними травмами голови госпіталізували до реанімації. За його життя борються лікарі у Вінницькому військово-медичному центрі. >>
Батькам школярів добре відома ситуація, коли син чи дочка приходять зі школи і скаржаться на однокласників — той б’ється, той обзивається, а той і взагалі проходу не дає. >>
Про тривалу відсутність мешканки Вінницького району заява в поліцію надійшла від брата зниклої лише 10 жовтня, оскільки той сам намагався знайти сестру й до останнього не вірив, що її немає серед живих. >>
Відомо, що 55-річний підприємець із Туреччини займався вантажними перевезеннями різних товарів та у справах часто відвідував Миколаїв. Саме в цьому південному місті йому влаштували справжню пастку, знаючи про його підвищену пристрасть до молоденьких дівчат. >>
Дачники стверджують, що бачили їх за цим заняттям і навіть знають в обличчя. Правоохоронці ж у листах повідомляють, що ведуть слідчо-розшукові дії. Ця історія майже анекдотична. І з неї можна було б посміятися, якби все не було так сумно. >>
