Війна: поза досвідом класики
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Від початку — а таким слід вважати 99–й, коли Росава зібрала перший врожай музичних нагород на різних імпрезах, вона вже суттєво відрізнялася від співаючого поп–бомонду передусім розвинутою внутрішньою музичною культурою. Її жодним чином не торкнулася тотальна профанація а–ля «Фабрика зірок» або щось подібне... У музику вона увійшла легко і просто : її батько Вадим Янчук диригував оркестром і був трубачем. У 1994–му Олена Янчук — ще не Росава — виграла престижну стипендію і навчалася у канадському коледжі «Лестер персон», де спеціалізувалася на класичному джазовому вокалі. Свої перші пісні вона написала разом з Едуардом Приступою — учасником «Танку на майдані Конго», пізніше — соло–артистом на ім’я Неділя. Їхня версія синтезу народного мелосу з ультра–сучасним тріп–хоповим аранжуванням виглядала природно і стильно. Про це свідчить дебютник «Просто неба» — спільний проект тандему «співачка–композитор» та відомої студії «Гадюкіни рекордз». Далі були «Колисанки» — дуже симпатична суміш авторських і народних колискових за участю групи «Гурт Йогурт» у повному складі. Схильність до рафінованих джазових експериментів продемонстрував минулорічний диск Lotus feat. Rosava — виразний продукт спільних композиторських візій Леоніда Титова і Росави. Новий альбом «Тепер і потім», спродюсований самою Росавою, співачка присвятила десятиліттю творчої діяльності. Але найголовнішим є нова і несподівана якість пісенного матеріалу, який вона сама окреслює як «урбаністичну романтику». Цього разу Росава презентувала своє бачення поп–культури з наголосом на слові «культура». Пісні не те що не захаращені звичними штампами мас–культу, вони просто світяться новизною, радістю, свіжістю. Цей диск — рідкісний на наших теренах зразок небанальної, розумної поп–музики. Зовсім невипадково в альбомі задіяні Тетяна Шамшетдінова, Геннадій Сидоров, Свєтіслав Грбіч, який додав сербського колориту. Усі вони — аранжувальники і виконавці з двох споріднених колективів — «Аби МС» і Shopping Hour, які нині є справжніми флагманами модерного українського тріп–хопу.
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Скасувати оголошення конкурсу на отримання премії від ЮНЕСКО із назвою «Міжнародна премія ЮНЕСКО-Росії імені Менделєєва з фундаментальних наук», закликає Національний музей історії України. >>
«Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби». >>
Нещодавно видатну споруду архітектора Владислава Городецького — костел святого Миколая в Києві, яка постраждала від пожежі ще у вересні 2021 року і від російської атаки наприкінці 2024-го, — було офіційно передано римсько-католицькій парафії у безоплатне користування строком на 50 років. >>
«Чутливий наратор» — це назва 30-сторінкової промови Ольги Токарчук по врученні їй Нобелівської премії. >>
Державний реєстр розшукуваних культурних цінностей розпочав роботу в Україні, зокрема вже підготовлені понад 6 тисяч відповідних форм для внесення об’єктів до нього. >>