Вір не вір,а не кажи «брешеш»
Пересічному громадянину завжди було цікаво зазирнути в замкову шпаринку помешкань народних обранців, а не лише спостерігати по «ящику», як вони з'ясовують стосунки на засіданнях ВР. Нарешті маємо таку нагоду. Третя учасниця «Кальварійського» проекту актуальної прози «Жіночий кулак» врочисто нам її дарує. І пропонує нам авторка не сумнівну пліточку, злостиву побрехеньку, бліду письменницьку вигадку, що її прошепотіли на вухо у глухому безлюдному завулку. Пропонує широкоекранну, мов у кінопалаці, панораму депутатської нелегкої жисті, зображеної самовидцем, довіреною особою, соратником.